Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№4(52) // 2014

 

Обкладинка

 

1. Ювілеї

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

До 70-річчя Володимира Яковича Білого

27 листопада 2014 р. виповнюється 70 років від дня народження професора кафедри військової хірургії Української військово-медичної академії, заслуженого лікаря України, доктора медичних наук, професора, генерал-лейтенанта медичної служби запасу Володимира Яковича Білого.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

2. Ювілеї

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

До 50-річчя Віталія Івановича Ляховського

9 листопада 2014 р. виповнюється 50 років завідувачу кафедри хірургії № 1 Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава), доктору медичних наук, професору Віталію Івановичу Ляховському.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

3. Передова стаття

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Тактика лікування артеріовенозних мальформацій ділянки голови

Артеріовенозні мальформації (АВМ) — аномалія розвитку судин, зумовлена порушенням ембріонального морфогенезу, характеризується розвитком артеріовенозних шунтів. Комбінований метод є найбільш радикальним методом лікування АВМ. Проте у більшості випадків після висічення мальформації утворюється поширений та складний дефект, пряме закриття якого призводить до грубих рубцевих деформацій, особливо у такій важливій в естетичному аспекті зоні, як обличчя. У період з 2004 до 2014 рр. під нашим спостереженням перебували 42 пацієнти з АВМ ділянки голови. При госпіталізації хворим здійснювали обстеження, яке передбачало проведення клінічних тестів, ультразвукового дуплексного сканування, артеріографії, а за потреби — магнітно-резонансної та комп’ютерної томографії. Перед оперативним втручанням виконували емболізацію судин, що живлять мальформацію. Після висічення АВМ у 8 випадках закрили дефект первинно, у 18 — здійснили транспозицію клаптів із сусідніх з дефектом зон, у 16 — вільну пересадку складних комплексів тканин. Рецидив захворювання спостерігали у 18 пацієнтів. В 11 спостереженнях рецидив виник у перший рік після оперативного втручання. Контролю за перебігом захворювання досягли у 24 пацієнтів. У 10 із 16 пацієнтів, яким виконали вільну пересадку клаптів, контроль за перебігом захворювання тривав 5 років. Отримані результати дають підставу стверджувати, що заміщення дефекту тканин після видалення АВМ з допомогою добре васкуляризованого тканинного комплексу істотно поліпшує регіонарну гемодинаміку, зменшує тканинну ішемію і забезпечує тривалий контроль перебігу захворювання.

Ключові слова: артеріовенозна мальформація, комбіноване лікування, вільна пересадка клаптів.

 

Тактика лечения артериовенозных мальформаций области головы

С. П. Галич, О. А. Гиндич, А. Ю. Дабижа, Я. П. Огородник, А. В. Резников, И. В. Альтман, Д. В. Боровик

Артериовенозные мальформации (АВМ) — аномалия развития сосудов, обусловленная нарушением эмбрионального морфогенеза, характеризуется развитием артериовенозных соустъев. Комбинированный метод является наиболее радикальным методом лечения АВМ. Однако в большинстве случаев после иссечения мальформации остается обширный и сложный дефект тканей, прямое закрытие которого приводит к грубым рубцовым деформациям, особенно в такой важной в эстетическом отношении зоне, как лицо. В период с 2004 по 2014 г. под нашим наблюдением находились 42 пациента с АВМ области головы. При поступлении больным проводили обследование, включавшие клинические тесты, ультразвуковое дуплексное сканирование, артериографию, а при необходимости — магнитно-резонансную и компьютерную томографию. Перед оперативным вмешательством выполняли эмболизацию питающих мальформацию сосудов. После иссечения АВМ в 8 случаях удалось выполнить первичное закрытие тканевого дефекта, в 18 — осуществить транспозицию лоскутов из прилегающих к дефекту зон, в 16 — свободную пересадку сложных комплексов тканей. Рецидив заболевания отмечен у 18 пациентов. В 11 наблюдениях рецидив возник в первый год после оперативного вмешательства. Контроля течения заболевания достигли у 24 пациентов. У 10 из 16 пациентов, которым выполнили свободную пересадку лоскутов, контроль заболевания составил более 5 лет. Полученные результаты дают основание утверждать, что замещение дефекта тканей после удаления АВМ с помощью хорошо васкуляризированного тканевого комплекса существенно улучшает регионарную гемодинамику, уменьшает тканевую ишемию и обеспечивает долговременный контроль течения заболевания.

Ключевые слова: артериовенозная мальформация, комбинированное лечение, свободная пересадка лоскутов.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

4. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Вибір методу профілактики і лікування спайкової хвороби очеревини при операціях, які супроводжуються розкриттям просвіту травного каналу

П. Л. Бик, В. Г. Мішалов, І. М. Лещишин, Л. Ю. Маркулан

Мета роботи — оцінити ефективність диференційного підходу до лікування спайкової хвороби очеревини (СХО), поєднаної з абдомінальною хірургічною патологією, та профілактики її ускладнень.

Матеріали і методи. У дослідження залучено 142 повторно оперованих пацієнтів із СХО, котрим виконували відкриті абдомінальні операції з приводу гострої та хронічної патології органів черевної порожнини з розкриттям просвіту травного каналу внаслідок втручання або основного захворювання. У групі порівняння (n = 77) використовували традиційні підходи до лікування та профілактики СХО, в основній групі (n = 65) — розроблено алгоритм профілактики і лікування СХО, який, окрім використання протиспайкового гелю (ПСГ), передбачав нові тактичні підходи, розроблені за результатами експериментального дослідження на тваринах, з урахуванням характеристик спайкового процесу, місця розкриття травного каналу, наявності перитоніту та гострої спайкової кишкової непрохідності (ГСКН).

Результати та обговорення. Інфекційно-запальні ускладнення (ІЗУ) були у 44,2 % хворих групи порівняння та у 26,2 % — основної групи (р = 0,026). У групі порівняння вони виникли у 19 (61,3 %) хворих, яким застосовували ПСГ, що достовірно більше (р = 0,013), ніж у пацієнтів, яким гель не вводили (15 (32,6 %)), водночас в основній групі при застосуванні ПСГ такої закономірності не виявлено: ІЗУ виникли у 6 (31,6 %) пацієнтів. Через 2 роки спостережень клінічні ознаки спайкової кишкової непрохідності (СКН) виявлено у 26 (33,8 %) пацієнтів групи порівняння та у 12 (18,5 %) — основної групи (р = 0,04). Повторно госпіталізовано з приводу СКН 17 (22,1 %) хворих групи порівняння та 6 (9,2 %) — основної групи (р = 0,038). З приводу ГСКН протягом 2 років спостереження прооперовано 10 (13,0 %) хворих групи порівняння і 2 (3,1 %) — основної групи (р = 0,034).

Висновки. Упровадження в клінічну практику запропонованого алгоритму профілактики та лікування СХО при операціях з розкриттям просвіту травного каналу дало змогу зменшити протягом 2 років спостереження частку хворих з ІЗУ з 44,2 до 26,2 % (р = 0,026), з клінічними виявами СКН — з 33,8 до 18,5 % (р = 0,04), повторних госпіталізацій з приводу СКН — з 22,1 до 9,2 % (р = 0,038), з приводу ГСКН — з 13,0 до 3,1 % (р = 0,034).

Ключові слова: спайкова хвороба очеревини, протиспайковий гель, інфекційно-запальні ускладнення.

 

Выбор метода профилактики и лечения спаечной болезни брюшины при операциях, сопровождающихся вскрытием просвета пищеварительного канала

П. Л. Бык, В. Г. Мишалов, И. М. Лещишин, Л. Ю. Маркулан

Цель работы — оценить эффективность дифференцированного подхода к лечению спаечной болезни брюшины (СББ) в сочетании с абдоминальной хирургической патологией и профилактики ее осложнений.

Материалы и методы. В исследование включено 142 повторно оперированных пациента с СББ, которым выполняли открытые абдоминальные операции по поводу острой и хронической патологии органов брюшной полости со вскрытием просвета пищеварительного канала вследствие вмешательства или основного заболевания. В группе сравнения (n = 77) использовали традиционные подходы к лечению и профилактике СББ, в основной группе (n = 65) — разработанный алгоритм профилактики и лечения СББ, который, кроме использования противоспаечного геля (ПСГ), включал новые тактические подходы, разработанные на основании результатов экспериментальных исследований на животных, с учетом характеристик спаечного процесса, места раскрытия пищеварительного канала, наличия перитонита и острой спаечной кишечной непроходимости (ОСКН).
Результаты и обсуждение. Инфекционно-воспалительные осложнения (ИВО) имели место у 44,2 % больных группы сравнения и у 26,2 % — основной группы (р = 0,026). В группе сравнения они возникли у 19 (61,3 %) больных, которым применили ПСГ, что достоверно больше (р = 0,013), чем у пациентов, которым гель не вводили (15 (32,6 %)), в основной группе при применении ПСГ такой закономерности не обнаружено: ИВО возникли у 6 (31,6 %) пациентов. Через 2 года наблюдения клинические проявления спаечной кишечной непроходимости (СКН) обнаружили у 26 (33,8 %) пациентов группы сравнения и у 12 (18,5 %) — основной группы (р = 0,04). Повторно госпитализированы по поводу СКН 17 (22,1 %) больных группы сравнения и 6 (9,2 %) — основной группы (р = 0,038). По поводу ОСКН в течение 2 лет наблюдения прооперированы 10 (13,0 %) больных группы сравнения и 2 (3,1 %) — основной группы (р = 0,034).

Выводы. Внедрение в клиническую практику предложенного алгоритма профилактики и лечения СББ при операциях со вскрытием просвета пищеварительного канала позволило уменьшить в течение 2 лет наблюдений долю больных с ИВО с 44,2 до 26,2 % (р = 0,026), с клиническими проявлениями СКН — с 33,8 до 18,5 % (р = 0,04), повторных госпитализаций по поводу СКН — с 22,1 до 9,2 % (р = 0,038), по поводу ОСКН — с 13,0 до 3,1 % (р = 0,034).

Ключевые слова: спаечная болезнь брюшины, противоспаечный гель, инфекционно-воспалительные осложнения.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

5. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Ефективність комп’ютерної томографії для діагностики карциноматозу очеревини у хворих на колоректальний рак

А. П. Ревура, Т. Г. Фецич, О. І. Тросюк, Ю. П. Милян, Ю. Я. Ігуменцев, В. В. Пижевський, Р. Л. Бойко, Р. Д. Шиян, Б. М. Матусяк, А. В. Москва

Мета роботи — вивчити діагностичну цінність спіральної комп’ютерної томографії (КТ) з контрастним підсиленням для виявлення карциноматозу очеревини (КО) у хворих на колоректальний рак (КР).

Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів доопераційної КТ у 21 хворого на КР з КО. КТ органів черевної порожнини і малого таза виконували на однозрізовому спіральному комп’ютерному томографі з контрастним підсиленням. Оцінювали локалізацію і розміри перитонеальних імплантатів, порівнюючи отримані дані з результатами інтраопераційної ревізії. Для оцінки діагностичної цінності КТ розрахували чутливість, специфічність і точність методу.

Результати та обговорення. Чутливість КТ щодо виявлення перитонеальних імплантатів становила 26,5 % (95 % довірчий інтервал (ДІ) — 21,3— 31,7 %), специфічність — 96,4 % (95 % ДІ— 94,2— 98,6 %), точність — 61,5 % (95 % ДІ— 55,7— 67,3 %). Чутливість КТ була найменшою (8,7 %) при розмірах пухлин менше за 0,5 см. Розміри перитонеальних імплантатів, які вдалося візуалізувати на КТ, були правильно визначені у 77,8 % випадків, занижені — у 16,7 % та завищені — у 5,5 %.

Висновки. Застосування однозрізової КТ з контрастним підсиленням у хворих на КР продемонструвало невисоку діагностичну цінність методу для виявлення КО. Поряд з високою специфічністю КТ володіє низькою чутливістю щодо виявлення перитонеальних метастазів, особливо на ранніх етапах розвитку КО.

Ключові слова: колоректальний рак, карциноматоз очеревини, комп’ютерна томографія, чутливість, специфічність, точність.

 

Эффективность компютерной томографии для диагностики карциноматоза брюшины у больных колоректальным раком

А. П. Ревура, Т. Г. Фецич, А. И. Тросюк, Ю. П. Милян, Ю. Я. Игуменцев, В. В. Пижевский, Р. Л. Бойко, Р. Д. Шиян, Б. М. Матусяк, А. В. Москва

Цель работы — изучить диагностическую ценность спиральной компьютерной томографии (КТ) с контрастным усилением для выявления карциноматоза брюшины (КБ) у больных колоректальным раком (КР).

Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ результатов дооперационной КТ у 21 больного КР с КБ. КТ органов брюшной полости и малого таза выполняли на односрезовом спиральном компьютерном томографе с контрастным усилением. Оценивали локализацию и размеры перитонеальных имплантатов, сравнивая полученные данные с результатами интраоперационной ревизии. Для оценки диагностической ценности КТ рассчитали чувствительность, специфичность и точность метода.

Результаты и обсуждение. Чувствительность КТ для обнаружения перитонеальных имплантатов составляла 26,5 % (95 % доверительный интервал (ДИ) — 21,3 — 31,7 %), специфичность — 96,4 % (95 % ДИ — 94,2 — 98,6 %), точность — 61,5 % (95 % ДИ — 55,7 — 67,3 %). Чувствительность КТ была наименьшей (8,7 %) при размерах опухолей менее чем 0,5 см. Размеры перитонеальных имплантатов, которые удалось визуализировать на КТ, были верно установлены в 77,8 % случаев, занижены — в 16,7 % и завышены — в 5,5 %.

Выводы. Применение односрезовой КТ с контрастным усилением у больных КР продемонстрировало невысокую диагностическую ценность метода для обнаружения КБ. Наряду с высокой специфичностью КТ владеет низкой чувствительностью для выявления перитонеальных метастазов, особенно на ранних этапах развития КБ.

Ключевые слова: колоректальный рак, карциноматоз брюшины, компьютерная томография, чувствительность, специфичность, точность.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

6. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Ультрасонографічна діагностика гострого калькульозного холециститу, ускладненого коломіхуровим інфільтратом

М. П. Попик, А. М. Новосад

Мета роботи — поліпшити діагностику гострого калькульозного холециститу, ускладненого коломіхуровим інфільтратом, шляхом розробки класифікації ступеня поширеності інфільтрату та його структури.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати УЗД гострого калькульозного холециститу, ускладненого коломіхуровим інфільтратом, у 103 хворих у період з 2006 до 2012 р., які порівняли з результатами інтраопераційних спостережень та гістологічних досліджень.

Результати та обговорення. Для оцінки ступеня поширеності коломіхурового інфільтрату використовували співвідношення площ жовчного міхура та коломіхурового інфільтрату. За ступенем поширення інфільтрату та його структурою розроблено класифікацію, згідно з якою до І ступеня (локальний) віднесено випадки, коли площа інфільтрату менша за площу жовчного міхура, до ІІ ступеня (паравезикальний) — випадки, коли площа інфільтрату не перевищує подвійної площі жовчного міхура, до ІІІ ступеня (поширений) — випадки, коли площа інфільтрату перевищує площу жовчного міхура більш ніж удвічі. При пухкому інфільтраті щільність зони інфільтрату була нижчою, з наявністю дрібних ділянок зниження ехогенності та відсутності чіткого контуру. При щільному інфільтраті зона гіперехогенності була більш однорідною.

Висновки. Отримані дані дали змогу визначити термін оперативного втручання та можливості застосування малоінвазивних технологій.

Ключові слова: гострий калькульозний холецистит, коломіхуровий інфільтрат, ультразвукове дослідження.

 

Ультрасонографическая диагностика острого калькулезного холецистита, осложненного перипузырным инфильтратом

М. П. Попик, А. Н. Новосад

Цель работы — улучшить диагностику острого калькулезного холецистита, осложненного перипузырным инфильтратом, путем разработки классификации степени распространения инфильтрата и его структуры.

Материалы и методы. Проанализированы результаты УЗИ острого калькулезного холецистита, осложненного перипузырным инфильтратом, у 103 больных в период с 2006 по 2012 гг., которые сравнили с результатами интраоперационных наблюдений и гистологических исследований.

Результаты и обсуждение. Для оценки степени распространения перипузырного инфильтрата мы использовали соотношение площадей желчного пузыря и перипузырного инфильтрата. На основе степени распространения инфильтрата и его структуры разработана классификация, в соответствии с которой к І степени (локальной) отнесены случаи, когда площадь инфильтрата была меньшей, чем площадь желчного пузыря, ко ІІ степени (паравезикальной) — случаи, когда площадь инфильтрата не превышала двойной площади желчного пузыря, к ІІІ степени (распространенной) — случаи, когда площадь инфильтрата превышала площадь желчного пузыря более чем в 2 раза. При рыхлом инфильтрате плотность зоны инфильтрата была ниже в связи с наличием небольших участков снижения эхогенности и отсутствием четкого контура. При плотном инфильтрате зона гиперэхогенности была более однородной.

Выводы. Полученные данные позволили определить срок оперативного вмешательства и возможности применения малоинвазивных технологий.

Ключевые слова: острый калькулезный холецистит, перипузырный инфильтрат, ультразвуковое исследование.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

7. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Лапароскопічна холецистектомія як паралель традиційній холецистектомії в лікуванні гострого деструктивного холециститу в осіб похилого і старечого віку із серцевою недостатністю ішемічного генезу

В. Г. Мішалов, Р. В. Бондарєв, В. М. Іванцок, А. В. Дінець

Мета роботи — провести порівняльний аналіз ефективності застосування лапароскопічної (ЛХЕ) і традиційної (ТХЕ) холецист ектомії при гострому деструктивному холециститі (ГДХ) в осіб похилого та старечого віку із супутньою серцевою недостатністю ішемічного генезу.

Матеріали і методи. Порівняно результати лікування 392 пацієнтів віком понад 60 років із ГДХ та супутньою серцевою недостатністю ішемічного генезу. До групи порівняння (n = 178) залучено пацієнтів, яким виконано ТХЕ, до основної групи (n = 214) — пацієнтів, яким проведено ЛХЕ. В обох групах інтраопераційно виконували санацію вогнища запалення фізіологічним розчином натрію хлориду та розчином «Декасану». Для оцінки частоти порушення ритму і тривалості епізодів ішемії використовували холтерівське моніторування.

Результати та обговорення. В післяопераційний період у групі порівняння ускладнення з боку рани виникли у 18,5 % хворих, з боку черевної порожнини — у 3,9 %. Померли 2 пацієнти. В основній групі з боку рани ускладнення виникли в 6,1 % хворого, з боку черевної порожнини — в 1,4 %. У групі порівняння епізоди шлуночкового порушення ритму відзначено у 51 (28,7 %) хворого, фібриляцію передсердь — у 18 (10,1 %), а також виявлено зменшення загальної тривалості ішемії на 61,4 %. В основній групі загальна тривалість ішемічних епізодів за добу зменшилася на 71,7 %. Шлуночкові аритмії виявлено у 25 (11,7 %) хворих, фібриляцію передсердь — у 12 (5,6 %).

Висновки. ЛХЕ може бути використана в лікуванні ГДХ в осіб похилого та старечого віку із супутньою серцевою недостатністю ішемічного генезу. Порівняно з ТХЕ вона дає змогу зменшити кількість післяопераційних ускладнень з боку рани та черевної порожнини, загальну тривалість ішемії у пацієнтів з ішемічною хворобою серця і частоту порушень ритму серця.

Ключові слова: гострий деструктивний холецистит, лапароскопічна холецистектомія, традиційна холецистектомія.

 

Лапароскопическая холецистэктомия как параллель традиционной холецистэктомии в лечении острого деструктивного холецистита у лиц пожилого и старческого возраста с сердечной недостаточностью ишемического генеза

В. Г. Мишалов, Р. В. Бондарев, В. М. Иванцок, А. В. Динец

Цель работы — провести сравнительный анализ эффективности применения лапароскопической (ЛХЭ) и традиционной (ТХЭ) холецистэктомии при остром деструктивном холецистите (ОДХ) у лиц пожилого и старческого возраста с сопутствующей сердечной недостаточностью ишемического генеза.

Материалы и методы. Проведено сравнение результатов лечения 392 пациентов в возрасте старше 60 лет с ОДХ и сопутствующей сердечной недостаточностью ишемического генеза. Группу сравнения (n = 178) составили пациенты, которым была выполнена ТХЭ, основную группу (n = 214) — пациенты, которым была проведена ЛХЭ. В обеих группах интраоперационно выполняли санацию очага воспаления физиологическим раствором натрия хлорида и раствором «Декасана». Для оценки частоты нарушения ритма и продолжительности эпизодов ишемии использовали холтеровское мониторирование.

Результаты и обсуждение. В послеоперационный период в группе сравнения осложнения со стороны раны возникли у 18,5 % больных, со стороны брюшной полости — у 3,9 %. Умерли 2 пациента. В основной группе со стороны раны осложнения возникли у 6,1 % пациентов, со стороны брюшной полости — у 1,4 %. В группе сравнения эпизоды желудочкового нарушения ритма отмечены у 51 (28,7 %) больного, фибрилляция предсердий — у 18 (10,1 %), а также уменьшение общей продолжительности ишемии на 61,4 %. В основной группе общая продолжительность ишемических эпизодов за сутки уменьшилась на 71,7 %. Желудочковые аритмии выявлены у 25 (11,7 %) больных, фибрилляция предсердий — у 12 (5,6 %).

Выводы. ЛХЭ может быть использована в лечении ОДХ у лиц пожилого и старческого возраста с сопутствующей сердечной недостаточностью ишемического генеза. По сравнению с ТХЭ она позволяет уменьшить количество послеоперационных осложнений со стороны раны и брюшной полости, время общей продолжительности ишемии у пациентов с ишемической болезнью сердца и частоту нарушений ритма сердца.

Ключевые слова: острый деструктивный холецистит, лапароскопическая холецистэктомия, традиционная холецистэктомия.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

8. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування ускладнених форм хронічного панкреатиту

І. М. Шевчук, В. І. Пилипчук, А. Д. Хруник

Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування хворих на ускладнені форми хронічного панкреатиту і проаналізувати безпосередні та віддалені результати лікування.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 96 хворих на ускладнені форми хронічного панкреатиту, яким проведено різні види оперативних втручань. Оцінку віддалених результатів оперативного лікування здійснювали шляхом огляду хворих із застосуванням інструментальних методів дослідження та заповнення анкет модифікованого опитувальника SF-36.

Результати та обговорення. Операцію Фрея виконали у 18 (18,7 %) хворих, повздовжню панкреатоєюностомію — у 31 (32,3 %), панкреатодуоденальну резекцію — у 4 (4,1 %), цистоентеростомію — у 9 (9,4 %), дистальну резекцію підшлункової залози — у 6 (6,2 %), ендоскопічні транспапілярні втручання на протоці підшлункової залози — у 12 (12,5 %), ендобіліарне стентування та накладання обхідних анастомозів (гастроентеро-, біліодигестивних) — у 6 (6,2 %), ендоскопічну дуоденоцистостомію — у 4 (4,1 %), зовнішнє дренування нагноєних псевдокіст — у 3 (3,1 %) хворих. Після операції померли 2 із 96 хворих (післяопераційна летальність — 2,1 %). Віддалені результати хірургічного лікування прослідковано у 50 (52,1 %) хворих. Незадовільні результати лікування встановлено у 5 (5,2 %) хворих, зокрема після повздовжньої панкреатоєюностомії — у 3, після ендоскопічних транспапілярних втручань на протоці — у 2 хворих. У 45 (94,8 %) хворих результати проведених оперативних втручань оцінено як «добрі» та «задовільні».

Висновки. У 26 % хворих хронічний панкреатит ускладнюється біліарною гіпертензією, у 10,4 % — хронічною дуоденальною непрохідністю, у 8,3 % — локальною венозною гіпертензією панкреатобіліарної зони. Пріоритетним у лікуванні хронічного панкреатиту вважаємо застосування прямих паренхімозбережних оперативних втручань.

Ключові слова: ускладнені форми хронічного панкреатиту, оперативне лікування.

 

Непосредственные и отдаленные результаты хирургического лечения осложненных форм хронического панкреатита

И. М. Шевчук, В. И. Пилипчук, А. Д. Хруник

Цель работы — улучшить результаты хирургического лечения больных с осложненными формами хронического панкреатита и проанализировать непосредственные и отдаленные результаты лечения.

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 96 больных с осложненными формами хронического панкреатита, которым выполнены разные виды оперативных вмешательств. Оценку отдаленных результатов оперативного лечения осуществляли путем осмотра с использованием инструментального исследования и заполнения анкет модифицированного опросника SF-36.

Результаты и обсуждение. Операцию Фрея выполнили у 18 (18,7 %) больных, продольную панкреатоеюностомию — у 31 (32,3 %), панкреатодуоденальную резекцию — у 4 (4,1 %), цистоэнтеростомию — у 9 (9,4 %), дистальную резекцию поджелудочной железы — у 6 (6,2 %), эндоскопические транспапилярные вмешательства на протоке поджелудочной железы — у 12 (12,5 %), эндобилиарное стентирование и обходные анастомозы (гастроэнтеро-, билиодигестивные) — у 6 (6,2 %), эндоскопическую дуоденоцистостомию — у 4 (4,1 %), наружное дренирование гнойных псевдокист — у 3 (3,1 %) больных. После операции умерли 2 больных (послеоперационная летальность — 2,1 %). Отдаленные результаты хирургического лечения изучены у 50 (52,1 %) больных. Неудовлетворительные результаты установлены у 5 (5,2 %) больных, в том числе после продольной панкреатоеюностомии — у 3, после эндоскопических транспапиллярных вмешательств на протоке поджелудочной железы — у 2 больных. У 45 (94,8 %) больных результаты проведенных оперативных вмешательств оценены как «хорошие» и «удовлетворительные».

Выводы. У 26 % больных хронический панкреатит осложняется билиарной гипертензией, у 10,4 % — хронической дуоденальной непроходимостью, у 8,3 % — локальной венозной гипертензией панкреатобилиарной зоны. Приоритетным в лечении хронического панкреатита считаем использование прямых паренхимосохраняющих оперативных вмешательств.

Ключевые слова: осложненные формы хронического панкреатита, оперативное лечение.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

9. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Безпосередні результати проспективного рандомізованого дослідження з порівняння лапароскопічної крурорафії та алопластики полегшеним сітчастим трансплантатом при великих грижах стравохідного отвору діафрагми

А. В. Малиновський, В. В. Грубнік

Мета роботи — вивчити безпосередні результати проспективного рандомізованого дослідження з порівняння лапароскопічної крурорафії і двошарової пластики полегшеним трансплантатом, що частково розсмоктується, великих гриж стравохідного отвору діафрагми.

Матеріали і методи. У січні 2013 р. було розпочато дослідження LARGE (№ NCT01408108, Clinicaltrials.gov) — подвійне сліпе III фази. Набір пацієнтів завершено у червні 2014 р. Основні критерії залучення: 1) грижі стравохідного отвору діафрагми I, II і III типу, зокрема ускладнені гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, 2) площа стравохідного отвору діафрагми — 10 — 20 см2 (інтраопераційний критерій). Основні критерії вилучення: 1) оцінка операційного ризику за ASA > II, 2) вік менш ніж 20 та понад 80 років, 3) індекс маси тіла менше 16 або більше 39 кг/м2, 4) моторні порушення стравоходу, 5) пептичні стриктури стравоходу, 6) вкорочення стравоходу (інтраопераційний критерій), 7) стравохід Барретта. Зі 100 попередньо залучених хворих 6 не відповідали критеріям відбору, 2 хворих відмовилися від участі. Решту хворих рандомізовано на дві групи: перша (n = 46) — застосування крурорафії, друга (n = 46) — алопластики.

Результати та обговорення. Групи виявилися порівнянними за демографічними даними, об’єктивними і суб’єктивними перед операційними і інтраопераційними показниками. Це дає змогу завершити набір пацієнтів і продовжити дослідження, почавши оцінювання результатів у заплановані терміни. Достовірну різницю між групами виявлено за тривалістю операції. Всі післяопераційні ускладнення належали до класу I за Clavien — Dindo (достовірних відмінностей за їх частотою між групами не було) і не були пов’язані з порівнюваними методиками, що дає змогу продовжити дослідження.

Висновки. Для остаточного висновку потрібне проведення проспективного рандомізованого дослідження, яке порівнюватиме обидва методи пластики при великих грижах.

Ключові слова: грижа стравохідного отвору діафрагми, алопластика, полегшений трансплантат, який частково розсмоктується, крурорафія, проспективне рандомізоване дослідження.

 

Непосредственные результаты проспективного рандомизированного исследования по сравнению лапароскопической крурорафии и пластики облегченным сетчатым трансплантатом при больших грыжах пищеводного отверстия диафрагмы

А. В. Малиновский, В. В. Грубник

Цель работы — изучить непосредственные результаты проспективного рандомизированного исследования по сравнению лапароскопической крурорафии и двухслойной пластики облегченным частично рассасывающимся трансплантатом больших грыж пищеводного отверстия диафрагмы.

Материалы и методы. В январе 2013 г. начато исследование LARGE (№ NCT01408108, Clinicaltrials.gov) — двойное слепое III фазы. Набор пациентов завершен в июне 2014 г. Основные критерии включения: 1) грыжи пищеводного отверстия диафрагмы I, II и III типа, включая осложненные гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью, 2) площадь пищеводного отверстия диафрагмы — 10 — 20 см2 (интраоперационный критерий). Основные критерии исключения: 1) оценка операционного риска по ASA > II, 2) возраст менее 20 и более 80 лет, 3) индекс массы тела меньше 16 или более 39 кг/м2, 4) моторные нарушения пищевода, 5) пептические стриктуры пищевода, 6) укорочение пищевода (интраоперационный критерий), 7) пищевод Барретта. Из 100 первично привлеченных в исследование больных 6 не соответствовали критериям отбора, 2 больных отказались от участия. Оставшихся больных рандомизировали на две группы: в первой (n = 46) — применяли крурорафию, во второй (n = 46) — аллопластику.

Результаты и обсуждение. Группы оказались сопоставимыми по демографическим данным, объективным и субъективным предоперационным и интраоперационным показателям. Это позволяет завершить набор пациентов и продолжить исследование, начав оценку результатов в запланированные сроки. Достоверное отличие между группами выявлено по продолжительности операции. Все послеоперационные осложнения принадлежали к классу I по Clavien — Dindo (достоверных отличий в их частоте между группами не было) и не были связаны со сравниваемыми методиками, что позволяет продолжить исследование.

Выводы. Для окончательного вывода необходимо проведение проспективного рандомизированного исследования, которое будет сравнивать оба метода пластики при больших грыжах.

грыжа пищеводного отверстия диафрагмы, аллопластика, облегченный частично рассасывающийся

Ключевые слова: грыжа пищеводного отверстия диафрагмы, аллопластика, облегченный частично рассасывающийся трансплантат, крурорафия, проспективное рандомизированное исследование.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

10. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Можливості різних хірургічних технологій при виконанні відеоторакоскопічних резекцій легені

В. В. Грубнік, О. О. Кирилюк, П. П. Шипулін, В. В. Байдан, В. Є. Севергін, А. Аграхарі

Мета роботи — провести порівняльну оцінку різних хірургічних технологій при виконанні відеоторакоскопічних та відеоасистованих резекцій легені.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати застосування у 861 хворого з внутрішньогрудною патологією різних методик відеоторакоскопічних резекцій легень з використанням зшивальних апаратів і безшовних електрохірургічних технологій.

Результати та обговорення. Після виконання різних ендоторакальних операцій було виписано 855 хворих при середньому ліжко-дні 5,7 дня. Померло 6 (0,7 %) хворих. Ускладнення відзначено у 3,7 % випадків. Незважаючи на переваги використання ендостеплерів, безшовні електрохірургічні методики можуть бути альтернативою при виконанні атипових резекцій легені при значному зниженні собівартості втручання.

Висновки. Відеоторакоскопічні резекції легені можна виконувати не лише за допомогою зшивальних апаратів, а і з використанням безшовних електрохірургічних технологій.

Ключові слова: відеоторакоскопічні й відеоасистовані резекції легені, ендостеплери, електрозварювальні хірургічні технології.

 

Возможности разных хирургических технологий при выполнении видеоторакоскопических резекций легкого

В. В. Грубник, А. А. Кирилюк, П. П. Шипулин, В. В. Байдан, В. Е. Севергин, А. Аграхари

Цель работы — провести сравнительную оценку разных хирургических технологий при выполнении видеоторакоскопических и видеоассистированных резекций легкого.

Материалы и методы. Проанализированы результаты применения у 861 больного с внутригрудной патологией разных методик видеоторакоскопических резекций легкого с использованием сшивающих аппаратов и бесшовных электрохирургических технологий.

Результаты и обсуждение. После выполнения разных эндоторакальных операций было выписано 855 больных при среднем койко-дне 5,7 дня. Умерли 6 (0,7 %) пациентов. Осложнения отмечены в 3,7 % случаев. Несмотря на достоинства эндостеплеров, бесшовные электрохирургические методики могут быть альтернативой при выполнении атипичных резекций легкого при значительном снижении себестоимости вмешательства.

Выводы. Видеоторакоскопические резекции легкого можно выполнять не только с помощью сшивающих аппаратов, но и с применением бесшовных электрохирургических технологий.

Ключевые слова: видеоторакоскопические и видеоассистированные резекции легкого, эндостеплеры, электросварочные хирургические технологии.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

11. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Вибір методу хірургічного лікування рецидивного птозу молочних залоз

В. Г. Мішалов, І. А. Назаренко, В. В. Храпач, Л. Ю. Маркулан, Н. І. Штипук

Мета роботи — обрати метод операції рецидивного птозу молочних залоз (МЗ) на підставі аналізу результатів порівняльного проспективного трирічного дослідження ефективності загальноприйнятих і оригінальних методик.

Матеріали і методи. У дослідження залучено 116 пацієнток з рецидивним птозом МЗ. Середній вік — (28,6 ± 0,5) року (від 19 до 48 років). У групі порівняння (n = 52) застосовували загальноприйняті методики (мастопексію за Петангі — Рібейро — 4 (7,7 %), мастопексію у поєднанні з ендопротезуванням (ЕП) МЗ — 37 (71,2 %), періареолярну мастопексію МЗ з ЕП — 11 (21,2 %)), в основній групі (n = 64) — оригінальні методики із застосуванням сітчасто-фасціальної дублікатури та/або дублікатури капсули навколо ЕП (шість варіантів). Птоз МЗ І ступеня діагностовано у 18 (15,5 %) пацієнток, ІІ — у 60 (51,7 %), ІІІ ступеня — у 38 (32,4 %) (р > 0,05). В анамнезі пацієнткам обох груп було виконано п’ять видів первинної мамопластики з приводу птозу МЗ. У трирічному проспективному дослідженні оцінювали рецидив птозу МЗ після повторних операцій.

Результати та обговорення. Рецидив вторинного птозу МЗ через три роки після реконструктивних операцій виник у 7 (10,9 %) пацієнток основної групи і 16 (30,8 %) — групи порівняння (р = 0,008). В основній групі рецидивний птоз І ступеня виявлено у 5 (7,8 %), ІІ ступеня — у 2 (3,1 %) пацієнток, у групі порівняння — відповідно у 8 (15,4 %) і 8 (15,4 %) (р = 0,019). Рецидивний птоз виникав у пацієнток через рік після операції, його частота поступово збільшувалася протягом трьох років, більшість випадків птозу діагностовано протягом другого року спостереження.

Висновки. Використання сітчасто-фасціального замка як доповнення до операцій, спрямованих на хірургічну корекцію післяопераційного птозу молочної залози, зокрема до оригінальних методик, не спричиняє клінічно значущих місцевих і загальних реакцій, створює надійнішу фіксаційну структуру, що дає змогу достовірно зменшити трирічну частоту рецидиву птозу (10,9 %), його ступінь порівняно з традиційними повторними операціями (30,8 %) та отримати достовірно більшу частку добрих результатів (84,4 порівняно з 57,7 %).

Ключові слова: рецидивний птоз молочної залози, мастопексія, дублікатура заднього листка фасції Скарпа, сітчастий алотрансплантат.

 

Выбор метода хирургического лечения рецидивного птоза молочных желез

В. Г. Мишалов, И. А. Назаренко, В. В. Храпач, Л. Ю. Маркулан, Н. И. Штыпук

Цель работы — выбрать метод операции рецидивного птоза молочных желез (МЖ) на основании результатов сравнительного трехлетнего проспективного исследования эффективности общепринятых и оригинальных методик.

Материалы и методы. В исследование включено 116 пациенток с рецидивным птозом МЖ. Средний возраст — (28,6 ± 0,5) года (от 19 до 48 лет). В группе сравнения (n = 52) применяли общепринятые методики (мастопексию по Петанги — Рибейро — 4 (7,7 %), мастопексию в комбинации с эндопротезированием (ЭП) МЖ — 37 (71,2 %), периареолярную мастопексию МЖ с ЭП — 11 (21,2 %)) в основной группе (n = 64) — оригинальные методики с использованием сетчато-фасциальной дубликатуры и/или дубликатуры капсулы вокруг ЭП (шесть вариантов). Птоз МЖ І степени выявлен у 18 (15,5 %) пациенток, ІІ — у 60 (51,7 %), ІІІ степени — у 38 (32,4 %) (р > 0,05). В анамнезе пациенткам обеих групп было выполнено пять видов первичной маммопластики по поводу птоза МЖ. Оценивали рецидив птоза МЖ после повторных операций в трехлетнем проспективном исследовании.

Результаты и обсуждение. Рецидив вторичного птоза МЖ через три года после реконструктивных операций возник у 7 (10,9 %) пациенток основной группы и 16 (30,8 %) — группы сравнения (р = 0,008). В основной группе рецидивный птоз І степени выявлен у 5 (7,8 %), ІІ степени — у 2 (3,1 %) пациенток, в группе сраавнения — соответственно у 8 (15,4 %) и 8 (15,4 %) (р = 0,019). Рецидивный птоз возникал у пациенток через год после операции, его частота постепенно увеличивалась в течение трех лет, большинство случаев птоза диагностировано в течение второго года наблюдения.

Выводы. Использование фасциально-сетчатого замка как дополнения к операциям по хирургической коррекции послеоперационного птоза молочных желез, в том числе к разработанным методикам, не вызывает клинически значимых местных и общих реакций, создает более надежную фиксационную структуру, позволяет достоверно уменьшить трехлетнюю частоту рецидива птоза (10,9 %) и его степень по сравнению с традиционными повторными операциями (30,8 %) и обеспечивает достоверно большую частоту хороших результатов (84,4 по сравнению с 57,7 %).

Ключевые слова: рецидивный птоз молочной железы, мастопексия, дубликатура заднего листка фасции Скарпа, сетчатый аллотрансплантат.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

12. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Клінічні особливості мікрокарцином, поєднаних з дрібновогнищевою доброякісною патологією щитоподібної залози

А. О. Рейті

Мета роботи — на підставі аналізу даних хірургічного лікування папілярного раку щитоподібної залози (РЩЗ) розміром ≤ 10 мм, поєднаного з різними типами доброякісного вогнищевого ураження ЩЗ, виявити схильність до канцерогенезу і встановити прогностичні чинники перебігу окремих поєднань.

Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано дані хірургічного лікування 1177 хворих з вогнищевими ураженнями ЩЗ. У дослідженні використано архівні матеріали хірургічного відділення Київської обласної клінічної лікарні № 1 за період з 2008 до 2013 р.

Результати та обговорення. При гістологічному дослідженні встановлено, що інвазія у власну капсулу мала місце у 6,7 % пацієнтів з ізольованими мікрокарциномами, у 8,6 % — з РЩЗ у поєднанні з вогнищевими гіперплазіями, у 11,9 % — з РЩЗ у поєднанні з дифузно-вогнищевим автоімунним тиреоїдитом і не траплялася у хворих з поєднанням РЩЗ і аденом ЩЗ. Інвазію в перикапсулярний простір, капсулу ЩЗ або судини виявлено у 2,2 % пацієнтів з РЩЗ без фонових захворювань, у 1,7 % хворих на РЩЗ з тиреоїдними вогнищевими гіперплазіями і у 4,6 % пацієнтів з РЩЗ та автоімунним тиреоїдитом. У хворих з аденомами інвазію не виявлено. Мультифокальні мікрокарциноми діагностовано у 13,4 % хворих на РЩЗ, у 10,3 % — з поєднанням РЩЗ і вогнищевих гіперплазій, у 10 % — з поєднанням РЩЗ і аденоматозних гіперплазій і у 22,7 % — з поєднанням РЩЗ і дифузно-вогнищевого автоімунного тиреоїдиту.

Висновки. На підставі результатів аналізу поєднаних форм «малого раку» з доброякісними захворюваннями ЩЗ можна стверджувати, що найбільший ризик виникнення раку ЩЗ мають пацієнти з дифузно-вогнищевим автоімунним тиреоїдитом, оскільки в цій групі РЩЗ траплявся на 9,3 % частіше, ніж у групі з поєднанням РЩЗ і вогнищевих гіперплазій, і на 42 % частіше, ніж у групі з поєднанням РЩЗ і аденоматозних гіперплазій. Серед пацієнтів з автоімунним тиреоїдитом та РЩЗ переважають жінки (88,9 %) середньої вікової категорії (у середньому — (35,1 ± 9,4) року). За такого поєднання рак, незважаючи на малий розмір пухлини (≤ 1 см), перебігає більш агресивно з більшою частотою регіонарного метастазування (18,1 %).

Ключові слова: мікрокарцинома щитоподібної залози, автоімунний тиреоїдит.

 

Клинические особенности микрокарцином, сочетанных с мелкоочаговой доброкачественной патологией щитовидной железы

А. О. Рейти

Цель работы — на основании анализа данных хирургического лечения папиллярного рака щитовидной железы (РЩЖ) размером ≤ 10 мм, в сочетании с разными гистологическими типами доброкачественых очаговых поражений ЩЖ выявить предрасположенность к канцерогенезу и установить прогностические факторы течения отдельных сочетаний.

Материалы и методы. Ретроспективно проанализированы данные хирургического лечения 1177 больных с очаговыми поражениями ЩЖ. В исследовании использованы архивные материалы хирургического отделения Киевской областной клинической больницы № 1 за период с 2008 по 2013 г.

Результаты и обсуждение. При гистологическом исследовании установлено, что инвазия в собственную капсулу имела место у 6,7 % пациентов с изолированными микрокарциномами, у 8,6 % — c раком в сочетании с очаговыми гиперплазиями, у 11,9 % — c РЩЖ в сочетании с диффузно-очаговым аутоиммунным тиреоидитом и не встречалась у больных с аденомами. Инвазия в перикапсулярное пространство, капсулу ЩЖ или сосуды обнаружена у 2,2 % больных раком ЩЖ без фоновой патологии, у 1,7 % — с раком ЩЖ в сочетании с тиреоидными очаговыми гиперплазиями и у 4,6 % — в сочетании с аутоиммунным тиреоидитом. У пациентов с аденомами инвазии не обнаружено. Мультифокальные микрокарциномы выявлены у 13,4 % больных РЩЖ, у 10,3 % — с сочетанием РЩЖ и очаговых гиперплазий, у 10 % — с сочетанием РЩЖ и аденоматозных гиперплазий и у 22,7 % — с сочетанием РЩЖ и диффузно-очагового аутоиммунного тиреоидита.

Выводы. На основании результатов анализа сочетанных форм «малого рака» с доброкачественными заболеваниями ЩЖ можно утверждать, что наиболее подвержены риску возникновения РЩЖ пациенты с диффузно-очаговым аутоиммунным тиреоидитом, так как в этой группе РЩЖ встречался на 9,3 % чаще, чем в группе с сочетанием РЩЖ и очаговых гиперплазий, и на 42 % чаще, чем в группе с сочетанием РЩЖ и аденоматозных гиперплазий. Среди пациентов с аутоимунным тиреоидитом и РЩЖ преобладают женщины (88,9 %) средней возрастной категории (в среднем — (35,1 ± 9,4) года). При таком сочетании рак, несмотря на небольшой размер (≤ 1 см), протекает более агрессивно с большей частотой регионарного метастазирования (18,1 %).

Ключевые слова: микрокарцинома щитовидной железы, аутоиммунный тиреоидит.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

13. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Діагностика складних нориць прямої кишки

В. В. Грубнік, С. П. Дегтяренко, С. В. Шпак

Мета роботи — оцінити діагностичну цінність різних методів візуалізації при складних норицях прямої кишки.

Матеріали і методи. У дослідження залучено 646 пацієнтів віком від 20 до 62 років, прооперованих в Одеській обласній клінічній лікарні у період з грудня 2003 до квітня 2014 р. з приводу різних форм нориць прямої кишки.

Результати та обговорення. Чутливість трансректального УЗД при діагностиці складних нориць прямої кишки становила 90,6 %, специфічність — 84,4 %. Точність діагностичного тесту становила 86,7 %. У більшості пацієнтів фістулографія дала змогу коректно визначити ступінь складності аноректальної нориці. Чутливість цього методу становила 79,4 %, специфічність — 72,7 %, точність — 47,4 %. Діагностична точність магнітно-резонансної томографії у режимі STIR з 3D-візуалізацією при виявленні розгалуженості нориці та гнійних запливів становила 100 %. Застосування цього методу дало змогу поліпшити діагностику на доопераційному етапі до 90,2 %.

Висновки. Трансректальне УЗД є ефективнішим методом діагностики складних нориць прямої кишки, ніж традиційна фістулографія (точність діагностичного тесту при трансректальному УЗД вища на 39,3 %, ніж при фістулографії). Пацієнтів з виявленим складним розгалуженим норицевим ходом при трансректальній УЗД потрібно скеровувати на доопераційне МРТ-дослідження.

Ключові слова: аноректальні нориці, діагностика, медична візуалізація.

 

Диагностика сложных свищей прямой кишки

В. В. Грубник, С. П. Дегтяренко, С. В. Шпак

Цель работы — оценить диагностическую ценность разных методов визуализации при сложных свищах прямой кишки.

Материалы и методы. В исследование включено 646 пациентов в возрасте от 20 до 62 лет, прооперированных в Одесской областной клинической больнице в период с декабря 2003 по апрель 2014 г. по поводу разных форм свищей прямой кишки.

Результаты и обсуждение. Чувствительность трансректального УЗИ при диагностике сложных свищей прямой кишки составила 90,6 %, а специфичность — 84,4 %. Точность диагностического теста составила 86,7 %. У большинства пациентов фистулография позволила корректно определить степень сложности аноректального свища. Чувствительность данного метода составила 79,4 %, специфичность — 72,7 %, точность — 47,4 %. Диагностическая точность магнитно-резонансной томографии в режиме STIR с 3D-визуализацией при выявлении разветвленности свища и гнойных затеков составила 100 %. Применение данного метода позволило улучшить диагностику на дооперационном этапе до 90,2 %.

Выводы. Трансректальное УЗИ является более эффективным методом диагностики сложных свищей прямой кишки, чем традиционная фистулография (точность диагностического теста при трансректальном УЗИ выше на 39,3 %, чем при фистулографии). Пациентов с выявленным сложным разветвленным свищевым ходом при трансректальном УЗИ нужно направлять на дооперационное МРТ-исследование.

Ключевые слова: аноректальные свищи, диагностика, медицинская визуализация.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

14. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Застосування ультразвукової допплерографії при плануванні оперативних втручань у хворих на хронічну венозну недостатність нижніх кінцівок

В. І. Паламарчук, М. І. Музь

Мета роботи — поліпшити результати лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок залежно від анатомічного варіанта сафенофеморального співустя за даними ультразвукового допплерографічного дослідження венозної гемодинаміки.

Матеріали і методи. За період з 2009 до 2014 р. у 121 хворого на варикозну хворобу нижніх кінцівок проведено ультразвукову допплерографію вен нижніх кінцівок з картуванням. Серед пацієнтів переважали жінки — 96 (79,3 %).

Результати та обговорення. За даними ультразвукового дуплексного ангіосканування виявлено п’ять із шести відомих анатомічних варіантів сафенофеморального співустя. З урахуванням отриманих даних у 103 (85,1 %) пацієнтів проведено ендовенозну балонну катетерну склерооблітерацію у комбінації з кросектомією або над- та пригирловою перев’язкою сафенофеморального співустя. У 9 (7,4 %) пацієнтів застосовано радіочастотну абляцію в комбінації з міні-флебектомією та склерооблітерацію проток, у 7 (5,8 %) — без виконання кросектомії, у решти — з кросектомією.

Висновки. Допплерівське картування вен нижніх кінцівок у 121 хворого допомогло деталізувати топографоанатомічні варіанти венозної системи й обрати метод хірургічної корекції венозної патології, що сприяло зменшенню на 92,3 % ризиків хірургічних втручань, пов’язаних з невиправданим травмуванням анатомічних структур.

Ключові слова: варикозна хвороба, ультразвукова діагностика, картування варикозно розширених вен, сафенофеморальне співустя.

 

Применение ультразвуковой допплерографии при планировании оперативных вмешательств у больных с хронической венозной недостаточностью нижних конечностей

В. И. Паламарчук, Н. И. Музь

Цель работы — улучшить результаты лечения варикозной болезни нижних конечностей в зависимости от анатомического варианта сафенофеморального соустья (СФС) по данным ультразвукового допплерографического исследования венозной гемодинамики.

Материалы и методы. В период с 2009 по 2014 г. у 121 больного проведена ультразвуковая допплерография вен нижних конечностей с картированием. Среди пациентов преобладали женщины — 96 (79,3 %).

Результаты и обсуждение. По данным ультразвукового дуплексного ангиосканирования выявлены пять из шести известных анатомических вариантов СФС. С учетом полученных данных у 103 (85,1 %) больных проведена эндовенозная балонная катетерная склерооблитерация в комбинации с кроссэктомией или над- и приустьевой перевязкой СФС. У 9 (7,4 %) больных выполнена радиочастотная абляция в комбинации с мини-флебэктомией и склерооблитерацией притоков, у 7 (5,8 %) — без кроссэктомии, у остальных — с кроссэктомией.

Выводы. Дуплексное картирование вен нижних конечностей у 121 больного помогло детализировать топографоанатомический вариант венозной системы и выбрать метод хирургической коррекции венозной патологии, что способствовало снижению на 92,3 % рисков хирургических вмешательств, связанных с неоправданным травмированием анатомических структур.

Ключевые слова: варикозная болезнь, ультразвуковая диагностика, картирование варикозно расширенных вен, сафенофеморальное соустье.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

15. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Комплексне хірургічне лікування гнійно-некротичних форм синдрому діабетичної стопи із застосуванням препаратів кордової крові та сеансів поляризованого поліхроматичного опромінення

Я. О. Попович

Мета роботи — підвищити ефективність комплексного хірургічного лікування хворих з гнійно-некротичними ускладненнями цукрового діабету 2 типу із застосуванням препаратів кріоплацентарної крові та сеансів поляризованого поліхроматичного опромінення.

Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів комплексного хірургічного лікування 147 хворих із синдромом діабетичної стопи ІІІ—V стадії за Meggit — Wagner. Хворі були розподілені на дві групи. До контрольної групи залучено 50 пацієнтів, яким проводили загальноприйняте комплексне хірургічне лікування, до дослідної — 97 хворих, яким призначали препарат сироватки кордової крові «Кріоцелл-кріокорд» по 1 мл внутрішньом’язово впродовж 5 діб. При тяжкій ендогенній інтоксикації у 38 хворих дозу збільшували до 2 мл. Усім хворим цієї групи у день операції та впродовж 12 — 15 діб проводили сеанси поляризованого поліхроматичного опромінення.

Результати та обговорення. Загальноприйнята корекція гнійно-запальних ускладнень зменшувала вміст пептидів середньої молекулярної маси на 5-ту—7-му добу до (0,480 ± 0,014) ум. од. (р > 0,01), а введення в схему лікування «Кріоцеллкрокорду» — до (0,295 ± 0,15) ум. од. (р < 0,01). При застосуванні препарату сироватки кордової крові спостерігали швидшу стабілізацію глікемії зі зменшенням дози інсуліну на 25 — 30 %. У дослідній групі при економних ампутаціях та некректоміях на 15 — 17-ту добу накладали вторинні відстрочені шви із загоєнням та епітелізацією на 10 — 12-ту добу у 17 (70 %) хворих. Під впливом «Кріоцелл-кріокорду» та сеансів поляризованого поліхроматичного опромінення спостерігали суттєві позитивні зміни у перебігу фаз ранового процесу при загоєнні вторинним натягом порівняно з контрольною групою хворих. Загоєння післяопераційних ран первинним натягом у контрольній групі відбулося у 6 (12,0 %), а у дослідній групі — у 68 (70,1 %) пацієнтів, загоєння післяопераційних ран, яке потребувало виконання дермопластики, — відповідно в 1 (2,0 %) та 4 (4,1 %) пацієнтів, прогресування процесу, яке потребувало виконання високої ампутації нижньої кінцівки, — у 9 (18,0 %) та 2 (2,1 %) пацієнтів.

Висновки. Застосування «Кріоцелл-кріокорду» в поєднанні з місцевим поляризованим поліхроматичним опроміненням при комплексному хірургічному лікуванні гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи достовірно поліпшує метаболічні показники, значно прискорює перебіг фаз ранового процесу. Загоєння післяопераційних ран первинним натягом у дослідній групі відбувалося на 58,1 % частіше, ніж у контрольній групі. Високу ампутацію нижньої кінцівки внаслідок прогресування процесу в дослідній групі виконували на 15,9 % рідше, ніж у контрольній.

Ключові слова: гнійно-запальні ускладнення цукрового діабету, метаболічні зміни, ендотоксикоз, препарат кріоконсервованої кордової крові, сеанси поляризованого поліхроматичного опромінення.

 

Комплексное хирургическое лечение гнойно-некротических форм синдрома диабетической стопы с применением препаратов кордовой крови и сеансов поляризованного полихроматического облучения

Я. А. Попович

Цель работы — повысить эффективность комплексного хирургического лечения больных с гнойно-некротическими осложнениями сахарного диабета 2 типа с применением препаратов криоплацентарной крови и сеансов поляризованного полихроматического облучения.

Материалы и методы. Проведен анализ результатов комплексного хирургического лечения 147 больных с синдромом диабетической стопы ІІІ—V степени по Meggit — Wagner. Больные были распределены на две группы. В контрольную группу было привлечено 50 пациентов, которым проводили общепринятое комплексное хирургическое лечение, в опытную — 97 больных, которым назначали препарат сыроватки кордовой крови «Криоцелл–криокорд» по 1 мл внутримышечно в течение 5 дней. При тяжелой эндогенной интоксикации у 38 больных дозу увеличили до 2 мл. Всем больным этой группы в день операции и в течение 12 — 15 суток проводили сеансы поляризованного полихроматического облучения.

Результаты и обсуждение. Общепринятая коррекция гнойно-воспалительных осложнений снижала уровень пептидов средней молекулярной массы на 5 — 7-е сутки до (0,480 ± 0,014) усл. ед. (р > 0,01), а включение в схему лечения «Криоцеллкрокорда» — до (0,295 ± 0,15) усл. ед. (р < 0,01). При применении препарата сыроватки кордовой крови наблюдали более быструю стабилизацию гликемии с уменьшением дозы инсулина на 25 — 30 %. В опытной группе при экономных ампутациях и некрэктомиях на 15 — 17-е сутки накладывали вторичные отстроченные швы с заживлением и эпителизацией на 10 — 12-е сутки у 17 (70 %) больных. Под влиянием «Криоцелл-криокорда» и сеансов поляризованного полихроматического облучения наблюдали существенные позитивные изменения течения фаз раневого процесса при заживлении вторичным натяжением по сравнению с контрольной группой больных. Заживление послеоперационных ран первичным натяжением в контрольной группе произошло у 6 (12 %), а в опытной группе — у 68 (70,1 %) больных, заживление послеоперационных ран, потребовавшее проведения дермопластики, — соответственно у 1 (2,0 %) и 4 (4,1 %) пациентов, прогрессирование процесса, потребовавшее выполнения высокой ампутации нижней конечности, — у 9 (18,0 %) и 2 (2,1 %) пациентов.

Выводы. Применение «Криоцелл-криокорда» в сочетании с местным поляризованным полихроматическим облучением при комплексном хирургическом лечении гнойно-некротических осложнений синдрома диабетической стопы достоверно улучшает метаболические показатели, значительно ускоряет течение фаз раневого процесса. Заживление послеоперационных ран первичным натяжением в опытной группе отмечали на 58,1 % чаще, чем в контрольной группе. Высокую ампутацию нижней конечности вследствие прогрессирования процесса в опытной группе выполняли на 15,9 % реже, чем в контрольной.

Ключевые слова: гнойно-воспалительные осложнения сахарного диабета, метаболические изменения, эндотоксикоз, препарат криоконсервированной кордовой крови, сеансы поляризованного полихроматического облучения.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

16. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Місцеве лікування трофічної виразки при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок на тлі цукрового діабету

В. І. Паламарчук, С. І. Однорог, М. М. Гвоздяк, А. М. Вільгаш

Мета роботи — поліпшити місцеву терапію трофічних виразок при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок (ВРВНК) на тлі супутнього цукрового діабету (ЦД).

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 40 хворих на ЦД із ускладненими формами ВРВНК. Тривалість ВРВНК — від 5 до 15 років (у середньому — (9,9 ± 0,4) року). Площа трофічних виразок — від 2 до 5 см2 (у середньому — (3,6 ± 0,1) см2). Усім хворим визначали мікробні асоціації поверхні трофічної виразки до лікування і на 8-му добу лікування. Пацієнти отримували судинну терапію для поліпшення реологічних властивостей крові та місцеву мазеву терапію мупіроцином.

Результати та обговорення. У 97,5 % хворих поверхня виразки була колонізована мікроорганізмами, у 87,6 % випадках — змішаною флорою, серед якої переважали грампозитивні мікроорганізми (77,8 %). При використанні мупіроцину на 8-му добу змінився склад бактеріальних асоціацій. Відзначено відсутність росту таких збудників, як Escherichia coli, Enterococcus spp., Pseudomonas aeruginosa, Enterobacter spp., Citrobacter spp. У 22 (55 %) пацієнтів жодної мікробної колонії не виявлено, що стимулювало появу свіжих грануляцій та поліпшило процеси регенерації.

Висновки. Використання мупіроцину у вигляді мазевих пов’язок у хворих з трофічними виразками на тлі ВРВНК при супутньому ЦД сприяє поліпшенню репаративно-регенераторних процесів за рахунок зменшення мікробної контамінації поверхні трофічної виразки та поліпшує результати лікування цієї категорії хворих.

Ключові слова: варикозне розширення вен нижніх кінцівок, хронічна венозна недостатність, трофічна виразка, цукровий діабет, мупіроцин, репарація, регенерація.

 

Местное лечение трофической язвы при варикозном расширении вен нижних конечностей на фоне сахарного диабета

В. И. Паламарчук, С. И. Однорог, Н. Н. Гвоздяк, А. М. Вильгаш

Цель работы — улучшить местную терапию трофических язв при варикозном расширении вен нижних конечностей (ВРВНК) на фоне сопутствующего сахарного диабета (СД).

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 40 больных СД с осложненными формами ВРВНК. Длительность ВРВНК — от 5 до 15 лет (в среднем — (9,9 ± 0,4) года). Площадь трофических язв — от 2 до 5 см2 (в среднем — (3,6 ± 0,1) см2). Всем больным определяли микробные ассоциации поверхности трофической язвы до лечения и на 8-е сутки лечения. Пациенты получали сосудистую терапию для улучшения реологических свойств крови и местную мазевую терапию мупироцином.

Результаты и обсуждение. У 97,5 % больных поверхность язвы была колонизирована микроорганизмами, в 87,6 % случаев — смешанной флорой, среди которой преобладали грамположительные микроорганизмы (7,8 %). При использовании мупироцина на 8-е сутки изменился состав бактериальных ассоциаций. Отмечено отсутствие роста таких возбудителей, как Escherichia coli, Enterococcus spp., Pseudomonas aeruginosa, Enterobacter spp., Citrobacter spp. У 22 (55 %) пациентов микробные колонии отсутствовали, что стимулировало появление свежих грануляций и улучшило процессы регенерации.

Выводы. Использование мупироцина в виде мазевых повязок у больных с трофическими язвами на фоне ВРВНК при сопутствующем СД способствует улучшению репаративно-регенераторных процессов за счет уменьшения микробной контаминации поверхности трофической язвы и улучшает результаты лечения данной категории больных.

Ключевые слова: варикозное расширение вен нижних конечностей, хроническая венозная недостаточность, трофическая язва, сахарный диабет, мупироцин, репарация, регенерация.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

17. Випадок з практики

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Перший в україні клінічний досвід лікування дивертикулу ценкера шляхом гнучкої ендоскопічної дивертикулотомії з пластикою стравоходу

B. O. Яковенко, Ш. Зівальд

Мета роботи — вивчити поширеність дивертикулу Ценкера (ДЦ) і описати перший в Україні клінічний досвід лікування ДЦ способом гнучкої ендоскопічної дивертикулотомії з пластикою стравоходу (ГЕДПС).

Матеріали і методи. У період з травня 2008 р. до травня 2014 р. у клініці «Оберіг» під час езофагогастродуоденоскопії було виявлено 2 (0,06 %) хворих з ДЦ із 3184 обстежених (95 % довірчий інтервал — 0 — 0,2 %). Одного пацієнта спрямовано до хірурга, іншому виконано ГЕДПС. Тривалість операції — 25 хв.

Результати та обговорення. Ковтання води відновлено у повному обсязі відразу після операції ГЕДПС. При контрольній рентгеноскопії акт ковтання не порушений. Хвору виписано на третю добу післяопераційного періоду в задовільному стані. При спостереженні протягом 6 міс скарг не було, порушення ковтання не виникало.

Висновки. Ендоскопічне лікування ДЦ способом ГЕДПС — метод вибору в цієї категорії хворих, оскільки він є малотравматичним безпечним втручанням і може виконуватися незалежно від віку та загального стану пацієнта.

Ключові слова: дивертикул Ценкера, гнучка ендоскопічна дивертикулотомія з пластикою стравоходу.

 

Первый в украине клинический опыт лечения дивертикула ценкера способом гибкой эндоскопической дивертикулотомии с пластикой пищевода

В. А. Яковенко, Ш. Зивальд

Цель работы — изучить распространенность дивертикула Ценкера (ДЦ) и описать первый в Украине клинический опыт лечения ДЦ способом гибкой эндоскопической дивертикулотомии с пластикой пищевода (ГЭДПП).

Материалы и методы. В период с мая 2008 г. по май 2014 г. в клинике «Обериг» при эзофагогастродуоденоскопии были выявлены 2 (0,06 %) больных с ДЦ из 3184 обследованных (95 % доверительный интервал — 0 — 0,2 %) Один пациент был направлен к хирургу, другому была выполнена ГЭДПП. Длительность операции — 25 мин.

Результаты и обсуждение. Глотание воды восстановлено в полном объеме сразу после операции ГЭДПП. При контрольной рентгеноскопии акт глотания не нарушен. Больная выписана на третий день послеоперационного периода в удовлетворительном состоянии. При наблюдении в течение 6 мес жалобы отсутствуют, нарушения глотания нет.

Выводы. Эндоскопическое лечение ДЦ способом ГЭДПП — метод выбора у данной категории больных, поскольку он является малотравматичным безопасным вмешательством и может выполняться независимо от возраста и общего состояния пациента.

Ключевые слова: дивертикул Ценкера, гибкая эндоскопическая дивертикулотомия с пластикой пищевода.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

18. Випадок з практики

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Досвід хірургічного лікування філяріозу шкіри

В. В. Негодуйко, А. М. Разбаков

Проаналізовано результати діагностики та хірургічного лікування двох хворих на філяріоз шкіри. На підставі скарг, огляду та епідеміологічного анамнезу можна запідозрити філяріоз. Клінічні вияви залежать від локалізації та стадії розвитку паразиту. Для встановлення діагнозу філяріозу шкіри найінформативнішими методами є імуноферментний аналіз, ультразвукове та гістологічне дослідження. Висічення ураженої ділянки шкіри разом з паразитом поряд з використанням альбендазолу одноразово сприяє одужанню.

Ключові слова: філяріоз, хірургія, шкіра.

 

Опыт хирургического лечения филяриоза кожи

В. В. Негодуйко, А. М. Разбаков

Проанализированы результаты диагностики и хирургического лечения двух больных с филяриозом кожи. На основании жалоб, осмотра и данных эпидемиологического анамнеза можно заподозрить филяриоз. Клинические проявления зависят от локализации и стадии развития паразита. Для установления диагноза филяриоза кожи наиболее информативными методами являются иммуноферментный анализ, ультразвуковое и гистологическое исследования. Иссечение участка поражения наряду с использованием альбендазола однократно приводит к выздоровлению.

Ключевые слова: филяриоз, хирургия, кожа.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

19. Випадок з практики

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Використання фотодинамічної терапії в лікуванні хворого з рідкісною локалізацією меланоми в слизовій оболонці твердого піднебіння

І. Ф. Хурані, С. П. Одарченко, О. Я. Какарькін, О. М. Печевистий, С. В. Григоренко, С. О. Магдебура

Описано використання фотодинамічної терапії як альтернативного методу лікування меланоми слизової оболонки твердого піднебіння. Хворому проведено видалення піднижньощелепної слинної залози з метастазом меланоми та застосовано фотодинамічну терапію на первинне вогнище. Позитивну динаміку відзначено протягом 4 міс спостереження.

Ключові слова: меланома, тверде піднебіння, фотодинамічна терапія.

 

Использование фотодинамической терапии в лечении больного с редкостной локализацией меланомы в слизистой оболочке твердого нёба

И. Ф. Хурани, С. П. Одарченко, А. Я. Какарькин, О. Н. Печевистый, С. В. Григоренко, С. О. Магдебура

Описано применение фотодинамической терапии в качестве альтернативного метода лечения меланомы слизистой оболочки твердого неба. Больному выполнено удаление поднижнечелюстной слюнной железы с метастазом меланомы и применена фотодинамическая терапия на первичный очаг. Позитивная динамика отмечена на протяжении 4 мес наблюдения.

Ключевые слова: меланома, твердое нёбо, фотодинамическая терапия.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

20. Випадок з практики

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Успішне хірургічне лікування хворої з анальною тріщиною при синдромі Шерешевського — Тернера

В. М. Мальцев, М. І. Криворук, І. М. Козловська

Наведено клінічне спостереження рідкісного поєднання синдрому Шерешевського — Тернера і набутого захворювання кишечника (хвороба Крона). Морфологічним субстратом хвороби Крона була тріщина анального каналу з вираженим больовим синдромом. Обрана тактика консервативного лікування хвороби Крона з подальшою операцією на прямій кишці дала позитивний результат.

Ключові слова: хвороба Крона, анальна тріщина, синдром Шерешевського — Тернера, біль в анальному каналі.

 

Успешное хирургическое лечение больной с анальной трещиной при синдроме Шерешевского — Тернера

В. Н. Мальцев, М. И. Криворук, И. М. Козловская

Приведено клиническое наблюдение редкого сочетания синдрома Шерешевского — Тернера и приобретенного заболевания кишечника (болезни Крона). Морфологическим субстратом болезни Крона была трещина анального канала с выраженным болевым синдромом. Выбранная тактика консервативного лечения болезни Крона с последующей операцией на прямой кишке дала положительный результат.

Ключевые слова: болезнь Крона, анальная трещина, синдром Шерешевского — Тернера, боль в анальном канале.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

21. Огляди

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Сучасні підходи до профілактики та лікування венозного тромбоемболізму в пацієнтів з онкологічними захворюваннями

Є. Ю. Гардубей, Г. І. Кузьменко

Кількість хворих на онкологічні захворювання у світі збільшується. Венозний тромбоз — найчастіше та найнебезпечніше їх ускладнення, тому питання профілактики і лікування венозного тромбоемболізму в таких пацієнтів залишаються актуальними. Наведено різні підходи до профілактики венозного тромбоемболізму в пацієнтів з онкологічними захворюваннями, яким застосовували терапевтичні або хірургічні методи лікування. Висвітлено проблеми сучасного лікування. Визначено перспективні напрями профілактики.

Ключові слова: профілактика, лікування, венозний тромбоемболізм, хворі на рак.

 

Современные подходы к профилактике и лечению венозного тромбоэмболизма у пациентов с онкологическими заболеваниями

Е. Ю. Гардубей, Г. И. Кузьменко

Количество больных онкологическими заболеваниями в мире увеличивается. Венозный тромбоз — наиболее частое и опасное их осложнение, поэтому вопросы профилактики и лечения венозного тромбоэмболизма у таких пациентов остаются актуальным. Приведены разные подходы к профилактике венозного тромбоэмболизма у пациентов с онкологическими заболеваниями, которым применяли терапевтические или хирургические методы лечения. Освещены проблемы современного лечения. Определены перспективные направления профилактики.

Ключевые слова: профилактика и лечение, венозный тромбоэмболизм, больные раком.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

22. Огляди

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Особливості організації відділень невідкладної медичної допомоги багатопрофільних лікарень у системі охорони здоров’я Великої Британії та США

Г. Г. Рощін, В. О. Крилюк, В. П. Печиборщ, І. О. Йосипенко

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 р. до складу системи екстреної медичної допомоги (ЕМД) України вводяться «відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги». У розвинених країнах проблема надання ЕМД є актуальною, про це свідчить віднесення організації надання ЕМД до пріоритетних завдань урядів. Створення систем ЕМД у цих країнах розпочалося у 1970-х і тривало понад 20 років, що було зумовлено структурною перебудовою системи охорони здоров’я та значними матеріальними витратами. Однак, як свідчить досвід, це виправдано, оскільки при новій системі ЕМД зменшується рівень смертності та інвалідизації хворих і травмованих. Вивчення систем ЕМД показало, що незалежно від регіональних особливостей, основні напрями їх діяльності ґрунтуються на єдиних принципах — своєчасність та якість надання ЕМД, наступність догоспітального та раннього госпітального етапів, використання єдиних стандартів та алгоритмів надання ЕМД. Висвітлено концептуальні положення структури та організації діяльності відділень ЕМД на підставі аналізу досвіду країн з ринковою економікою.

Ключові слова: невідкладна медична допомога, відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги, концептуальні положення.

 

Особенности организации отделений неотложной медицинской помощи многопрофильных больниц в системе здравоохранения Великой Британии и США

Г. Г. Рощин, В. Е. Крилюк, В. П. Печиборщ, И. О. Йосипенко

В соответствии со ст. 5 Закона Украины «Об экстренной медицинской помощи» от 05.07.2012 г., в состав системы экстренной медицинской помощи (ЭМП) Украины вводятся «отделения экстренной (неотложной) медицинской помощи». В развитых странах проблема оказания ЭМП является актуальной, о чем свидетельствует отнесение организации ЭМП к приоритетным задачам правительств. Создание систем ЭМП в этих странах началось в 1970-х и продолжалось более 20 лет, что обусловлено структурной перестройкой системы здравоохранения и значительными материальными затратами. Однако, как показал опыт, это оправдано, поскольку при новой системе ЭМП уменьшается уровень смертности и инвалидизации больных и травмированных. Изучение существующих систем ЭМП выявило, что независимо от региональных особенностей, основные направления их деятельности основаны на единых принципах — своевременности и качестве предоставления ЭМП, преемственности догоспитального и раннего госпитального этапов, использовании единых стандартов и алгоритмов оказания ЭМП. Освещены концептуальные положения структуры и организации деятельности отделений ЭМП на основании анализа опыта стран с рыночной экономикой.

Ключевые слова: неотложная медицинская помощь, отделение экстренной (неотложной) медицинской помощи, концептуальные положения.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

23. Особистості

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Иван Александрович Завьялов: в плеяде первопроходцев хирургии

«Мело, мело по всей земле, во все пределы», — эти слова поэта как бы предопределяют суровые вызовы эпохи, с которыми столкнулись молодые врачи в начале XX столетия. Среди них был и будущий выдающийся киевский хирург профессор Иван Александрович Завьялов, в те дни лишь вступивший на профессиональную стезю. В 1903 г. он завершил учебу на медицинском факультете Харьковского университета.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

Новини

Авторизація



Notice: Undefined variable: err in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/blocks/news.php on line 51





Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»