Мета роботи — вивчити можливості поліпшення діагностики гострого апендициту у вагітних, а також хірургічної тактики для зниження кількості гнійно-септичних ускладнень та усунення загрози для здоров’я і життя матері та плода.

Матеріали і методи. Обстежено 175 вагітних з попереднім діагнозом «гострий аппендицит», з них у 142 (81 %) діагноз підтверджено, у решти виявлено генітальну патологію. Уточнено цінність шкали Альварадо у вагітних, можливості УЗД та лапароскопічної діагностики.

Результати та обговорення. Цінність шкали Альварадо у вагітних знижена через подібність багатьох ознак гестозу та гострого апендициту, особливо в I триместрі вагітності. Гострий простий апендицит виявлено у 47,9 % жінок, флегмонозний — у 49,3 %, гангренозний — у 2,8 %. У I триместрі прооперовано 18,3 %, у II — 45,1 %, у III — 36,6 % вагітних. Гнійні ускладнення виявлено у 6 (4,3 %) хворих. Переривання вагітності та летальних наслідків не було.

Висновки. Вагітність обтяжує перебіг гострого апендициту внаслідок зниження імунітету і фізіологічної анемії та ускладнює точну своєчасну діагностику через подібність ознак гестозу і гострого апендициту, особливо в I триместрі. Вагітність значно обмежує використання рентгенологічних методів діагностики, комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії. УЗД широко використовують для виявлення ознак перитоніту і заперечення захворювань нирок, гепато-панкреато-біліарної системи, вагітної матки та її придатків. Своєчасна діагностика і лікування апендициту у вагітних потребують узгодженої роботи хірурга, акушера-гінеколога та анестезіолога для запобігання виникненню гнійно-септичних ускладнень та загрози для здоров’я і життя матері та плода.

Ключові слова: гострий апендицит, вагітність, шкала Альварадо, діагностика.

Мета роботи — визначити клінічне та прогностичне значення динамічного вимірювання внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) у постраждалих з краніо-абдомінальною травмою.

Матеріали і методи. Проведено проспективне дослідження 98 постраждалих з краніо-абдомінальною травмою, яким вимірювали ВЧТ у динаміці. Для визначення балансу рідинних секторів організму використовували метод інтегральної двохчастотної імпедансометрії.

Результати та обговорення. Встановлено, що тяжкість абдомінального пошкодження має прямий помірної сили кореляційний зв’язок (r_s = 0,39) з рівнем ВЧТ у гострий період. Максимальне значення ВЧТ під час перебігу травматичної хвороби залежить від загальної тяжкості травми (r_s = 0,54), а не від тяжкості її абдомінального компонента (r_s = 0,18). Динамічне вимірювання ВЧТ має чутливість 87,5 %, специфічність — 36,4 % у діагностиці внутрішньочеревних ускладнень.

Висновки. Клінічно значуща внутрішньочеревна гіпертензія (2-га–3-тя стадія) спостерігається у постраждалих з тяжкою та вкрай тяжкою травмою. При цьому тяжкість абдомінального компонента травми має другорядне значення. Незалежними чинниками, які впливають на її розвиток, є заочеревинна гематома (r_s = 0,58), наявність ацидозу в гострий період (r_s = 0,63), масивна інфузія кровозамінників (r_s = 0,60). Динаміка змін ВЧТ корелює з тяжкістю перебігу травматичної хвороби та розвитком ускладнень.

Ключові слова: краніо-абдомінальна травма, внутрішньочеревний тиск, синдром абдомінального компартменту.

Мета роботи — визначити діагностичну цінність ендобронхіальної ультразвукової трансбронхіальної аспіраційної біопсії внутрішньогрудних лімфовузлів при лімфаденопатії середостіння.

Матеріали і методи. Обстежено 75 пацієнтів з лімфаденопатією середостіння з використанням ендобронхіальної ультразвукової трансбронхіальної аспіраційної біопсії внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Вік 58 (77,3 %) пацієнтів становив від 20 до 60 років. На цю патологію стаждали частіше чоловіки — 43 (57,3 %).

Результати та обговорення. Проаналізовано інформативність та діагностичну цінність методу у 75 випадках. Інформативність ендобронхіальної ультразвукової трансбронхіальної аспіраційної біопсії для встановлення етіології синдрому внутрішньогрудної лімфаденопатії становила при гістологічному дослідженні 91,5 %, при цитологічному дослідженні — 88,0 %.

Висновки. Ендобронхіальна ультразвукова трансбронхіальна аспіраційна біопсія внутрішньогрудних лімфовузлів — малоінвазивний та безпечний метод діагностики лімфаденопатії середостіння. Оскільки біопсію проводять під конт ролем ультрасонографічного датчика, це дає змогу чітко визначити місце забору матеріалу, контролювати глибину проходження біопсійної голки та уникнути пошкодження магістральних судин, розташованих поряд з досліджуваними колекторами лімфатичних вузлів.

Ключові слова: лімфаденопатія середостіння, біопсія, діагностика.

Мета роботи — розробити алгоритм діагностики вертебробазилярної недостатності (ВБН) при синдромі компресії хребтової артерії (СКХА) з використанням критеріїв, отриманих при аналізі магнітно-резонансних томограм у перфузійнозваженому режимі (PWI МРТ).

Матеріали і методи. Методика застосування PWІ МРТ у хворих із СКХА ґрунтується на вимірюванні основних показників перфузії: мозкового кровотоку, об’єму мозкового кровотоку, середнього часу транспорту, часу до досягнення піка, які визначали в трьох ділянках, котрі характеризували особливості перфузії та відображували динамічні зміни об’ємного кровотоку в хребтовій артерії, — центральні відділи варолієвого мосту, ліва та права середня ніжка мозочку. У 2012 — 2014 рр. у режимі PWI МРТ обстежено 260 хворих, яких розподілили на дві групи: 1-шу (n = 137, хірургічне лікування) та 2-гу (n = 123, консервативне лікування). 58 хворих 1-ї групи після хірургічного лікування з достовірним клінічним поліпшенням за шкалою H. Hoffenberth (1990) пройшли контрольне обстеження. в режимі PWI МРТ. Його результати дали змогу верифікувати розроблені алгоритми діагностики СКХА з використанням методу PWI МРТ.

Результати та обговорення. В результаті аналізу перфузійного кровотоку встановлено невелику кількість комбінацій з вираженими клінічними ознаками ВБН за шкалою H. Hoffenberth (1990). Комбінації розподілили на 5 варіантів за принципом відповідності показників мозкового кровотоку в стовбурі мозку та умовно домінуючій півкулі в послідовності, яка відображає перехід від комбінацій кращих показників об’ємного кровотоку до гірших. При аналізі рангової кореляції між варіантами групування показників перфузії стовбура головного мозку — півкуль мозочка та вираженістю ВБН за шкалою H. Hoffenberth (1990) у правшів виявлено тісний негативний кореляційний зв’язок (r_s = –0,723; p < 0,001). У хворих 1-ї групи на тлі достовірного регресу клінічних ознак ВБН за шкалою H. Hoffenberth (1990) через 6 — 8 міс після хірургічного лікування відзначено достовірне поілпшення показників перфузії (на ділянках «1» і «2» у правшів).

Висновки. Встановлено 5 основних комбінацій показників перфузійного кровотоку, які враховують зміну мозкового кровотоку на трьох умовно обраних ділянках (міст, права та ліва середні ніжки мозочка). Виявлено тісний кореляційний зв’язок між варіантами комбінацій перфузійного кровотоку та вираженістю ВБН.

Ключові слова: хребтова артерія, перфузійно-зважений режим, компресія.

Мета роботи — оптимізувати тактику ведення хворих з венозними тромбозами на тлі вперше виявленого онкологічного захворювання.

Матеріали і методи. В дослідженні взяли участь 94 хворих (52 жінки і 42 чоловіки) з ідіопатичними венозними тромбозами (ІВТ) нижніх кінцівок, які перебували на лікуванні у відділенні судинної хірургії Олександрівської клінічної лікарні м. Києва у період з 2005 до 2014 р. Хворих розподілили на дві групи: основну (n = 53) і контрольну (n = 41). Групи були порівнянними за віком, розподілом статей, патологією. Всім хворим виконували стандартні клінічні лабораторні дослідження, ЕКГ, УЗД вен нижніх кінцівок і органів малого таза. В основній групі для виявлення прихованих форм злоякісних новоутворень провели інтенсивний скринінг з використанням неінвазивних методів дослідження.

Результати та обговорення. У 14 (26,4 %) хворих основної групи було діагностовано злоякісні новоутворення різної локалізації, у 57 % з них виявлено метастази. Згідно з клінічними даними, ІВТ не можна вважати раннім виявом раку. Зазвичай ІВТ виникає при поширених формах злоякісних пухлин. У контрольній групі приховані пухлини виявили у 3 (7,3 %) пацієнтів. Відзначено ефективність застосування інтенсивного скринінгу для діагностики прихованих форм злоякісних новоутворень порівняно з рутинним обстеженням (26,4 порівняно з 7,3 %, p < 0,05). В основній групі у хворих з венозними тромбозами на тлі вперше виявленого онкологічного захворювання застосовували оптимізовану тактику ведення.

Висновки. ІВТ може слугувати маркером прихованого раку. Інтенсивний скринінг із застосуванням неінвазивних методів дослідження збільшив частоту виявлення прихованих форм злоякісних новоутворень із 7,3 до 26,4 % (p < 0,05) порівняно з рутинним обстеженням у хворих з ІВТ, що дало змогу своєчасно почати лікування основної патології. Всім хворим з ІВТ необхідно виконувати катамнестичне обстеження за запропонованим алгоритмом 1 раз на 6 міс для виявлення прихованих форм пухлинного процесу. Спільний вибір лікувально-діагностичної тактики онкологами і судинними хірургами подовжує життя цієї категорії пацієнтів. Низькомолекулярні гепарини — препарати вибору для початкового і тривалого лікування венозних тромбозів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями.

Ключові слова: ідіопатичний венозний тромбоз, приховані форми злоякісних новоутворень.

Мета роботи — вивчити структурні зміни аденогіпофіза, кіркової речовини надниркової залози і тимуса при експериментальній опіковій хворобі у щурів при її лікуванні внутрішньовенною інфузією HAES-LX-5 % та лактопротеїну із сорбітолом.

Матеріали і методи. Дослідження морфологічних змін в аденогіпофізі, кірковій речовині надниркової залози і тимусі при експериментальній опіковій хворобі (через 1, 3, 7, 14, 21, 30 діб) та в умовах дії інфузійних колоїдно-гіперосмолярних препаратів HAES-LX-5 % і лактопротеїну із сорбітолом виконано на 90 щурах-самцях лінії Вістар з масою тіла 155 — 160 г. Матеріал для морфологічних досліджень обробляли за загальноприйнятою методикою.

Результати та обговорення. Терапевтична дія застосованих гіперосмолярних розчинів в умовах появи зон «протікання» та «проникнення» в аденогіпофізі, кірковій речовині надниркової залози і тимусі при опіковій хворобі не обмежується ефектами (дезінтоксикаційним, реологічним, протишоковим) їх інфузійного впливу, а й виявляється також цитопротекторним та ангіопротекторним ефектами.

Висновки. Встановлено протекторну дію на судинну стінку і мембранопластичний вплив на структуру органів розчину лактопротеїну із сорбітолом.

Ключові слова: опік, аденогіпофіз, кіркова речовина надниркової залози, тимус, світлова та електронна мікроскопія.

Мета роботи — оцінити стан локальних і системних показників імунного, цитокінового та антиоксидантного статусу при гострих виразкових гастродуоденальних кровотечах (ГВГДК) залежно від тяжкості крововтрати.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати обстеження 156 хворих з ГВГДК. Виразку шлунка діагностували у 37 (23,7 %) хворих, виразку дванадцятипалої кишки — у 112 (71,8 %), їх поєднання — у 7 (4,5 %). Інтенсивність кровотечі оцінювали за J. Forrest, тяжкість крововтрати — за О. О. Шалімовим. Крововтрату легкого ступеня мали 54 (34,6 %) пацієнти, середнього ступеня — 51 (32,7 %), тяжкого ступеня — 51 (32,7 %). У всіх хворих при госпіталізації в периферичній крові вивчали стан імунітету, цитокінового профілю та антиоксидантної системи. Рівень інтерлейкіну-6 також визначали в сечі. У 107 хворих в аспірованому слизовому вмісті шлунка вивчали активність лізоциму і концентрацію інтерлейкіну-6, а в дуоденальному — рівень імуноглобулінів A, M і G. У 20 хворих у біоптатах, узятих з періульцерозної зони, визначали концентрацію дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду.

Результати та обговорення. У хворих з ГВГДК при госпіталізації виявлено значні зміни імунного, цитокінового та антиоксидантного статусу на локальному і системному рівні. Глибина імуносупресії, цитокінового дисбалансу і порушень у системі перекисного окиснення ліпідів — антиоксидантному захисті на локальному і системному рівні залежить від ступеня крововтрати.

Висновки. При ГВГДК імуносупресія в лімфоцитарно-клітинній та гуморальній ланках імунітету характеризується статистично достовірним зниженням рівня лімфоцитів CD3⁺ — на 32,9 %, CD4⁺ — на 32,5 %, CD8⁺ — на 13,3 %, фагоцитарного індексу — на 18, 9 %, IgА — на 16,5 %, IgM — на 15,8 %, IgG — на 10,7 % з підвищенням вмісту CD19⁺ — на 58,8 % та імунних комплексів, що циркулюють, — у 2,3 разу. Глибина порушень в імунному статусі безпосередньо залежить від ступеня крововтрати. ГВГДК супроводжуються цитокіновим дисбалансом, глибина якого безпосередньо пов’язана з тяжкістю крововтрати. Дисбаланс у системі перекисного окислення ліпідів — антиоксидантного захисту супроводжується ендогенною інтоксикацією та наростає зі збільшенням об’єму крововтрати.

Ключові слова: гострі гастродуоденальні кровотечі, імунний статус, цитокіновий статус, ліпопероксидація.

Розглянуто проблему інтраабдомінальних післяопераційних ускладнень у практиці хірургічного лікування органів гепатобіліарної зони. Найбільш поширеним з них є пошкодження жовчних проток. Наведено їх причини, класифікації за різними чинниками, клінічні вияви, можливості інструментальної діагностики та планування тактики ведення хворих. Детально ці питання висвітлено щодо зовнішніх жовчних нориць. Акцентується увага на діагностичних та лікувальних можливостях сучасних малоінвазивних ендоскопічних та ультразвукових технологій.

Ключові слова: ятрогенне пошкодження жовчних проток, зовнішні жовчні нориці, ультразвукова діапевтика, транспапілярні втручання.

Висвітлено сучасні діагностичні й лікувально-тактичні підходи при шлункових кровотечах пухлинного генезу. Визначено порядок виконання та інформативність різних методів інструментальної діагностики джерела кровотечі. Виявлено значення рентген-ангіохірургічного методу серед альтернативних методів гемостазу. Встановлено відмінності в підході до лікування пацієнтів із зазначеною патологією у вітчизняних та зарубіжних клініках.

Ключові слова: шлункова кровотеча, рак шлунка, діагностика, лікувально-тактичні підходи.

Аналіз джерел літератури свідчить про важливе значення молекулярних та генетичних аномалій для діагностики і прогнозування високодиференційованого та медулярного раку щитоподібної залози. Дослідження зарубіжних і вітчизняних вчених доводять, що порушення в генах RET, BRAF, RAS та PPАR-γ та визначення індексу проліферації МІВ-1 можуть бути використані як потенційні діагностичні або прогностичні маркери високодиференційованого та медулярного раку щитоподібної залози. Впровадження цих маркерів у клінічну практику може значно поліпшити лікування пацієнтів з різними типами раку щитоподібної залози.

Ключові слова: високодиференційований рак щитоподібної залози, медулярний рак щитоподібної залози, RAS, PPАR-γ, RET, BRAF, iндекс МІВ-1, апоптоз.

Огляд літератури присвячено пошуку додаткових можливостей поліпшення результатів лікування онкологічної патології. Проаналізовано сучасні публікації на тему використання низькомолекулярних гепаринів не тільки для лікування тромбоемболічних ускладнень, а й профілактики, шляхом блокування шляхів метастазування пухлин. Наведено огляд досліджень, що надають наукове обґрунтування таких можливостей.

Ключові слова: онкологічна патологія, механізми метастазування, низькомолекулярні гепарини, перспективи лікування.

Наведено огляд літератури щодо перспектив застосування в медицині нової біоморфної кераміки на основі карбіду кремнію, створеної за принципами біоміметики. Описано шляхи її отримання. Вивчено переваги застосування та особливості взаємодії цього матеріалу з живими клітинами організму. Висвітлено можливості застосування біоморфного карбіду кремнію вітчизняного виробництва в медицині, зокрема в щелепно-лицьовій хірургії та стоматології.

Ключові слова: біоморфна кераміка, карбід кремнію, імплантат, реконструктивна хірургія.

Рак підшлункової залози — одне з найнебезпечніших злоякісних новоутворень з низьким показником загальної виживаності. Лише хірургічне лікування забезпечує найкращі результати лікування. Пред став лено випадок лікування 57-річної пацієнтки, в якої діагностовано рак головки підшлункової залози з інвазією у верхню брижову вену. Виконано панкреатодуоденальну резекцію в одному блоці з верхньою брижовою веною. Безперервність верхньої брижової вени відновлено автотрансплантатом з яєчникової вени. Агресивний хірургічний підхід дає змогу розширити показання до панкреатодуоденальної резекції і досягти оптимальних результатів щодо віддаленої виживаності у цієї категорії пацієнтів.

Ключові слова: рак головки підшлункової залози, панкреатодуоденальна резекція, судинна інвазія, комбіновані резекції.

Описано клінічний досвід лікування пухлини яєчника гігантського розміру, ускладненої перфорацією та розлитим гнійним перитонітом у хворої 57 років. Інтраопераційно виявлено близько 16 л гнійного вмісту та гігантську пухлину правого яєчника розміром 50 ˟ 60 ˟ 40 см з перфорацією. Виконано екстирпацію матки з придатками, видалення великого чепця, інтубацію тонкої кишки, санацію та дренування черевної порожнини. Бактеріологічне дослідження вмісту з черевної порожнини виконано у 1-шу, на 3-тю і 5-ту добу. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. На 5-ту добу в ексудаті з черевної порожнини росту мікрофлори не виявлено. Перистальтика відновилася на 5-ту добу. На 10-ту добу лікування пацієнтку виписано в задовільному стані. При розвитку такого ускладнення пухлини яєчника, як нагноєння її вмісту з перфорацією та перитонітом, хірургічне втручання з радикальним видаленням джерела деструктивно-запального процесу, інтраопераційною санацією та адекватним дренуванням тонкої кишки і черевної порожнини є ефективним методом боротьби з абдомінальною інфекцією, що знижує частоту летальних наслідків у пацієнтів із цією патологією.

Ключові слова: пухлина яєчника, ускладнення, розлитий перитоніт, хірургічне лікування.

Описано випадок успішного лікування хворої віком 41 рік з неспецифічним виразковим колітом, ускладненим перфорацією. Хворій виконано субтотальну проксимальну колектомію з виведенням кінцевої ілеостоми, санацію та дренування черевної порожнини.

Ключові слова: неспецифічний виразковий коліт, перфорація, перитоніт, ускладнення, колектомія, нориця.

Ін’єкції — невід’ємна складова сучасного лікування. Згідно з даними ВООЗ, у розвинених країнах виконують близько 16,7 млрд ін’єкцій на рік. Унаслідок порушень правил проведення ін’єкцій щорічно реєструють від 8 до 16 млн випадків інфікування вірусом гепатиту В, від 2,3 до 4,7 млн випадків інфікування вірусом гепатиту С, від 80 до 160 тис. випадків інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Згідно з даними ВООЗ за 2000 р., у країнах, які розвиваються, небезпечні ін’єкції є причиною нових випадків ВІЛ-інфекції, гепатиту В і С (5; 32 і 40 % відповідно). Працівники охорони здоров’я належать до групи підвищеного ризику зараження гемотрансмісивними інфекціями, зокрема вірусами гепатиту В і С, а також ВІЛ. Особливе занепокоєння викликають випадки інфікування медичного персоналу при недотриманні правил збору, зберігання і транспортування медичних відходів. У структурі ризику зараження перше місце посідають голки (до 79 % від усіх випадків інфікування). Ризик зараження ВІЛ при уколі інфікованою голкою становить близько 0,3 %: від 6 до 30 % — для вірусу гепатиту В і від 5 до 10 % — для вірусу гепатиту С [5, 12, 21]. Не викликає сумніву, що для захисту медичних працівників та пацієнтів від зараження небезпечними інфекціями необхідно підвищити норми безпеки при проведенні операцій, ін’єкцій та інших лікарських маніпуляцій.

3 травня 2015 року в день свого 74-річчя після тяжкої хвороби помер один із найкращих нейрохірургів України — доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України Орест Андрійович Цімейко.