Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№1(41) // 2012

 

Обкладинка

 

1. УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

До питання про впровадження міжнародної номенклатури венозної системи нижніх кінцівок в україні

Р.В. Сабадош, І.І. Кобза

Наведено повний переклад українською мовою (з оригінальним викладенням матеріалу) міжнародної міждисциплінарної номенклатури венозної системи нижніх кінцівок, затвердженої на 21-му Всесвітньому конгресі Міжнародної спілки ангіологів з участю Міжнародної спілки флебологів, Міжнародної федерації анатомічних асоціацій та Федеративного міжнародного комітету анатомічної номенклатури у 2004 р. (Рим). Матеріал представлено у вигляді таблиць, де кожний термін подано трьома мовами (українською, латинською та англійською) і, за необхідності, пояснено. Окремо наведено загальну термінологію. Запропонований авторами переклад та спосіб представлення міжнародної міждисциплінарної номенклатури венозної системи нижніх кінцівок рекомендується для прийняття в Українському консенсусі «Клінічні рекомендації з діагностики та лікування хронічних захворювань вен».

Ключові слова: венозна система нижньої кінцівки, номенклатура.

 

К вопросу об утверждении международной номенклатуры венозной системы нижних конечностей в украине

Р.В. Сабадош, И.И. Кобза

Приведен полный перевод на украинский язык (с оригинальным изложением материала) международной междисциплинарной номенклатуры венозной системы нижних конечностей, утвержденной на 21-м Всемирном конгрессе Международного союза ангиологов с участием Международного союза флебологов, Международной федерации анатомических ассоциаций и Федеративного международного комитета анатомической номенклатуры в 2004 г. (Рим). Материал представлен в виде таблиц, где каждый термин приведен на трех языках (украинском, латинском и английском) и, при необходимости, объяснен. Отдельно приведена общая терминология. Предложенный авторами перевод и способ представления международной междисциплинарной номенклатуры венозной системы нижних конечностей рекомендуется для принятия в украинском консенсусе «Клинические рекомендации по диагностике и лечению хронических заболеваний вен».

Ключевые слова: венозная система нижней конечности, номенклатура.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

2. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Варіанти лікування рубцевого стенозу стравоходу, ускладненого норицею

М.М. Багіров, Р. І. Верещако

Мета роботи — розробити алгоритм реконструктивної хірургії у хворих з норицями рубцево-зміненого стравоходу.

Матеріали і методи. У період з 1985 до 2011 р. у Київській міській клінічній лікарні № 17 проведено лікування 23 пацієнтів з норицями стравоходу, які розвинулися на тлі його рубцевого стенозу. Найчастішою причиною ушкодження стравоходу (з подальшим формуванням нориці) було бужування «наосліп» — 56,5 %. Понад половина пацієнтів мали нориці нижньогрудного відділу стравоходу — 56,6 %, у 8,7 % нориці локалізувалися у шийному, у 13 % — у верхньогрудному, у 27,7 % — у середньогрудному відділі стравоходу. За частотою переважали стравохідно-медіастинальні — 9 (39,1 %) і стравохідно-плевральні нориці — 6 (26,1 %), рідше траплялися стравохідно-трахеальні і стравохідно-бронхіальні — по 2 (8,7 %), стравохіднолегеневі — 3 (13,0 %). Стійка стравохідно-шкірна нориця на шиї була в 1 (4,3 %) пацієнта. Лише у 2 (8,7 %) пацієнтів після налагодження ентерального харчування та закриття нориці вдалося завершити лікування бужуванням. Решті знадобилися різні хірургічні втручання високої складності, характер яких залежав від рівня нориці, її зв’язку з іншими органами середостіння і грудей та стану власне стравоходу.

Результати та обговорення. 2 (8,7 %) пацієнтів з норицею стравоходу вилікували консервативно, у 5 (21,7 %) — застосовано місцеву езофагопластику в різних варіантах, що дало змогу усунути норицю і відновити функцію природного стравоходу, у 16 (69,6 %) — шунтувальну (11) і резекційну (5) езофагопластику, з них тотальну — в 4 випадках, субтотальну — в 10, сегментарну — в 2. При виконанні 14 загруднинних товстокишкових езофагопластик принципово важливим був првильний вибір варіанта анастомозу на шиї.

Висновки. Консервативне лікування може бути ефективним при стравохідно-медіастинальних норицях, відносно короткій нориці (до 2 см), відсутності явищ медіастиніту і «депо» в середостінні. Основним видом лікування нориці рубцево-зміненого стравоходу є хірургічне втручання, варіант якого залежить від протяжності стенозу стравоходу, його діаметра, виду нориці та ускладнень, спричинених нею.

Ключові слова: стравохід, нориця, рубцевий стеноз, езофагопластика.

 

Варианты лечения рубцового стеноза пищевода, осложненного свищом

М.М. Багиров, Р.И. Верещако

Цель работы — разработать алгоритм реконструктивной хирургии у больных со свищами рубцовоизмененного пищевода.

Материалы и методы. В период с 1985 по 2011 г. в Киевской городской клинической больнице № 17 проведено лечение 23 пациентов со свищами пищевода, развившимися на фоне его рубцового стеноза. Наиболее частой причиной повреждения пищевода с последующим формированием свища было бужирование «вслепую» — 56,5 %. Больше половины пациентов имели свищи нижнегрудного отдела пищевода — 56,6 %, у 8,7 % свищи локализовались в шейном, у 13 % — в верхнегрудном, у 27,7 % — в среднегрудном отделе. По частоте преобладали пищеводно-медиастинальные — 9 (39,1 %) и пищеводно-плевральные свищи — 6 (26,1 %), более редкими были пищеводно-трахеальные и пищеводно-бронхиальные — по 2 (8,7 %), пищеводно-легочные — 3 (13,05 %). Стойкий пищеводно-кожный свищ на шее был у одного (4,35 %) пациента. Только у 2 (8,7 %) пациентов после налаживания энтерального питания и закрытия свища удалось завершить лечение бужированием. Остальным понадобились различные хирургические вмешательства высокой сложности, характер которых зависел от уровня свища, его связи с другими органами средостения и груди и состояния собственно пищевода.

Результаты и обсуждение. 2 (8,7 %) пациента со свищом пищевода излечены консервативно, у 5 (21,65 %) — применена местная эзофагопластика в различных вариантах, позволившая устранить свищ и восстановить функцию естественного пищевода, у 16 (69,65 %) — шунтирующая (11) и резекционная (5) эзофагопластика, из них тотальная — в 4 случаях, субтотальная — в 10, сегментарная — в 2. При выполнении 14 загрудинных толстокишечных эзофагопластик принципиально важным был правильный выбор варианта анастомоза на шее.

Выводы. Консервативное лечение может быть эффективным при пищеводно-медиастинальных свищах, относительно коротком свище (до 2 см), отсутствии явлений медиастинита и «депо» в средостении. Основным видом лечения свища рубцово-измененного пищевода является хирургическое вмешательство, вариант которого зависит от протяженности стеноза пищевода, его диаметра, вида свища и осложнений, вызванных свищом.

Ключевые слова: пищевод, свищ, рубцовый стеноз, эзофагопластика.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

3. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Місце та ефективність комбінації цефоперазону та сульбактаму в абдомінальній хірургії

В.Г. Мішалов, А.О. Бурка, Л.Ю. Маркулан, С.М. Гойда, В.А. Зосим, Ю.О. Вишневський

Мета роботи — оцінити ефективність і частоту розвитку побічних реакцій при застосуванні комбінації цефоперазону та інгібітора β-лактамаз — сульбактаму (цефоперазон/сульбактам, Ц/С) у хворих з абдомінальною хірургічною патологією.

Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 84 хворих (45 чоловіків і 39 жінок віком від 19 до 75 років), які перебували на лікуванні в хірургічному відділенні Олександрівської клінічної лікарні м. Києва в період з жовтня 2011 до лютого 2012 р. та отримували Ц/С («Файтобакт», «Кадила Фармасьютикалз Лімітед», Індія) при оперативних втручаннях на черевній стінці та органах черевної порожнини. Ц/С призначали по 1,0—2,0 г внутрішньом’язово або внутрішньовенно (вводили однаковими дозами кожні 12 год) 2 рази на добу. Режим дозування підбирали індивідуально залежно від тяжкості перебігу, локалізації інфекції, чутливості збудника. Тривалість лікування становила від 1 до 7 днів. Інші антибактеріальні препарати не використовували.

Результати та обговорення. Усього виділено 45 штамів мікроорганізмів. Грамнегативну флору виявлено у 59,9 %, грампозитивну — у 40,1 %, монокультуру — у 32,3 %, мікробні асоціації — у 67,7 % хворих. Серед грамнегативної флори переважали: E. coli — 26,1 %, Proteus spp.— 15,4 %, Enterobacter spp.— 16,6 %; серед грампозитивної — Staphylococcus aureus — 17,2 %. Чутливість мікрофлори до Ц/С становила 92,7 %. На 5-ту добу післяопераційного періоду відзначили достовірне (p < 0,05) зниження кількості лейкоцитів і величини лейкоцитарного індексу інтоксикації. На 3-тю добу після операції бактеріальну флору висіяно у 3 (13,6 %) хворих: у одного з перитонітом, зумовленим перфоративним гангренозним апендицитом, у одного — з перфорацією виразки дванадцятипалої кишки, у одного — з мікроперфорацією пухлини сигмовидної кишки. На 5-ту добу — в жодного. Позитивний клінічний ефект спостерігали в усіх хворих.

Висновки. Висока клінічна ефективність Ц/С (95,7 %) і чутливість до нього мікрофлори (92,7 %) у хворих з позагоспітальною інтраабдомінальною інфекцією, поряд з доброю переносністю, дає підставу рекомендувати препарат для емпіричної антибактеріальної профілактики та антибактеріальної терапії.

Ключові слова: інтраабдомінальна інфекція, антибактеріальна профілактика, антибактеріальна терапія, цефоперазон/сульбактам.

 

Место и эффективность комбинации цефоперазона и сульбактама в абдоминальной хирургии

В.Г. Мишалов, А.А. Бурка, Л.Ю. Маркулан, С.М. Гойда, В.А. Зосим, Ю.А. Вишневский

Цель работы — оценить эффективность и частоту развития побочных реакций при применении комбинации цефоперазона и ингибитора β-лактамаз — сульбактама (цефоперазон/сульбактам, Ц/С) у больных с абдоминальной хирургической патологией.

Материалы и методы. В исследовании приняли участие 84 больных (45 мужчин и 39 женщин в возрасте от 19 до 75 лет), находившихся на лечении в хирургическом отделении Александровской клинической больницы г. Киева в период с октября 2011 по февраль 2012 г. и получавших Ц/С («Файтобакт», «Кадила Фармасьютикалз Лимитед», Индия) при оперативных вмешательствах на брюшной стенке и органах брюшной полости. Ц/С назначали по 1,0—2,0 г внутримышечно или внутривенно (вводили равными частями каждые 12 ч) 2 раза в сутки. Режим дозирования подбирали индивидуально в зависимости от тяжести течения, локализации инфекции, чувствительности возбудителя. Продолжительность лечения составляла от 1 до 7 дней. Другие антибактериальные препараты не применяли.

Результаты и обсуждение. Всего выделено 45 штаммов микроорганизмов. Грамотрицательная микрофлора обнаружена у 59,9 %, грамположительная — у 40,1 %, монокультура — у 32,3 %, микробные ассоциации — у 67,7 % больных. Среди грамотрицательной микрофлоры преобладали: E. coli — 26,1 %, Proteus spp. — 15,4 %, Enterobacter spp. — 16,6 %; среди грамположительной — Staphylococcus aureus — 17,2 %. Чувствительность микрофлоры к Ц/С составила 92,7 %. На 5-е сутки послеоперационного периода отмечали достоверное (p < 0,05) снижение количества лейкоцитов и величины лейкоцитарного индекса интоксикации. На 3-и сутки после операции бактериальную флору высеяли у 3 (13,6 %) больных: у одного — с перитонитом, обусловленным перфоративным гангренозным аппендицитом, у одного — с перфорацией язвы двенадцатиперстной кишки, у одного — с микроперфорацией опухоли сигмовидной кишки. На 5-е сутки — ни у одного. Положительный клинический эффект отмечен у всех больных.

Выводы. Высокая клиническая эффективность Ц/С (95,7 %) и чувствительность к нему микрофлоры (92,7 %) у больных с внегоспитальной интраабдоминальной инфекцией, наряду с хорошим профилем переносимости, позволяют рекомендовать препарат для эмпирической антибактериальной профилактики и антибактериальной терапии.

Ключевые слова: интраабдоминальная инфекция, антибактериальная профилактика, антибактериальная терапия, цефоперазон/сульбактам.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

4. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Імунологічні критерії перебігу травматичної хвороби у постраждалих із закритою поєднаною абдомінальною травмою

І.Р. Трутяк, Я.Л. Заруцький

Мета роботи — дослідити прогностичне значення показників імунного статусу для перебігу травматичної хвороби (ТХ) у постраждалих із закритою поєднаною абдомінальною травмою (ЗПАТ).

Матеріали і методи. Досліджено показники імунограми у 83 постраждалих із ЗПАТ у перший період ТХ, у 56 — на початку другого періоду (3-тя доба), у 58 — на початку третього періоду (8-ма доба) і у 62 — на початку четвертого періоду (21-ша доба). Отримані результати порівняли з імунограмою 20 донорів.

Результати та обговорення. Виявлені зміни в імунному статусі постраждалих із ЗПАТ свідчать про формування імунодефіциту вже у перший період ТХ, особливо у пацієнтів, які померли. Залежності зміни показників імунітету від ступеня тяжкості пошкоджень при ЗПАТ не виявили, але пригнічення імунної системи було прямо пропорційним збільшенню об’єму крововтрати. У перший період ТХ більшість параметрів імунного статусу статистично не відрізнялися, у другий період частина показників імунного статусу в постраждалих, які одужали, достовірно відрізнялися від таких у померлих, тому імунологічні показники можуть бути допоміжними маркерами для прогнозування перебігу ТХ. У постраждалих із ЗПАТ, які померли у третій період, спостерігали значні порушення імунної системи: лімфопенію, зниження рівня CD3+-клітин і особливо CD4+-клітин, низький вміст CD22+-клітин та основних імуноглобулінів, ці показники достовірно відрізнялися від показників пацієнтів, які одужали. Оскільки основними ускладненнями ТХ, від яких постраждалі померли у третій період, були інфекційні, то негативна динаміка показників імунного статусу є чинником ризику розвитку інфекційних ускладнень. У постраждалих із ЗПАТ, в яких не було інфекційних ускладнень, на початку четвертого періоду ТХ показники імунограми незначно відрізнялися від норми, окрім рівня IgG, який залишався досить низьким, і підвищеного вмісту CD16+-клітин.

Висновки. У постраждалих із ЗПАТ вже у перший період ТХ формується імунодефіцит, проте прогностичне значення показників імунітету в цей період не є суттєвим, у другий період ТХ імунологічні маркери можуть бути допоміжними предикторами перебігу ТХ, у третій — імунологічні порушення прогнозують перебіг ТХ, у четвертий — відхилення від норми показників імунограми постраждалих є маркерами високого ризику інфекційних ускладнень після планових операційних втручань.

Ключові слова: закрита поєднана абдомінальна травма, травматична хвороба, імунологічні показники.

 

Иммунологические критерии течения травматической болезни у пострадавших с закрытой сочетанной абдоминальной травмой

И.Р. Трутяк, Я.Л. Заруцкий

Цель работы — определить прогностическое значение показателей иммунного статуса для течения травматической болезни (ТБ) у пострадавших с закрытой сочетанной абдоминальной травмой (ЗСАТ).

Материалы и методы. Исследовали показатели иммунограммы у 83 пострадавших с ЗСАТ в первый период ТБ, у 56 — в начале второго периода (3-и сутки), у 58 — в начале третьего периода (8-е сутки) и у 62 — в начале четвертого периода (21-е сутки). Полученные результаты сравнили с иммунограммой 20 доноров.

Результаты и обсуждение. Выявленные изменения в иммунном статусе пострадавших с ЗСАТ свидетельствуют о формировании иммунодефицита уже в первый период ТБ, особенно у тех пациентов, которые умерли. Зависимости изменений показателей иммунитета от степени тяжести повреждений при ЗСАТ не выявили, но угнетение иммунной системы было прямо пропорциональным увеличению объема кровопотери. В первый период ТБ большинство параметров иммунного статуса не имели статистически достоверной разницы, во второй — часть показателей иммунного статуса у пострадавших, которые выздоровели, достоверно отличались от показателей умерших, поэтому иммунологические показатели могут быть вспомогательными маркерами для определения прогноза течения ТБ. У пострадавших с ЗСАТ, которые умерли в третий период ТБ, наблюдали значительные нарушения иммунной системы: лимфопению, снижение уровня CD3+-клеток, особенно CD4+-клеток, низкое содержание CD22+-клеток и основных иммуноглобулинов. Эти показатели достоверно отличалось от показателей пациентов, которые выздоровели. Поскольку основными осложнениями ТБ, от которых умерли пострадавшие в третий период, были инфекционные, отрицательная динамика показателей иммунного статуса является фактором риска инфекционных осложнений. У пострадавших с ЗСАТ, у которых не было инфекционных осложнений, в начале четвертого периода ТБ показатели иммунограммы незначительно отличались от нормы, кроме уровня IgG, который оставался низким, и повышенного содержания CD16+-клеток.

Выводы. У пострадавших с ЗСАТ уже в первый период ТБ формируется иммунодефицит, однако прогностическое значение показателей иммунитета в этот период не существенное, во второй период ТБ иммунологические маркеры могут быть вспомогательными предикторами течения ТБ, в третий — иммунологические показатели прогнозируют течение ТБ, в четвертый — отклонения от нормы показателей иммунограммы пострадавших являются маркерами высокого риска инфекционных осложнений после плановых операционных вмешательств.

Ключевые слова: закрытая сочетанная абдоминальная травма, травматическая болезнь, иммунологические показатели.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

5. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Ятрогенна перфорація товстого кишечнику. Закриття дефекту з просвіту кишки

В.О. Яковенко

Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування хворих з перфорацією товстої кишки після колоноскопії (КС) шляхом закриття дефекту металевими кліпсами з просвіту кишки за допомогою ендоскопічного кліпатора.

Матеріали і методи. В період 2009—2011 рр. у відділенні ендоскопії та малоінвазивної хірургії медичного центру «Універсальна клініка "Оберіг"» (Київ) одним ендоскопістом виконано 1294 діагностичних і 293 терапевтичних КС. Резектовано 468 ділянок слизової оболонки з неоплазіями товстої кишки, з них 271 — за типом ендоскопічної резекції слизової оболонки (ЕMR), у тому числі 4 EMR за допомогою дистального ковпачка і 5 ЕMR частинами; 91 — шляхом петлевої поліпектомії, 82 — щипцевої поліпектомії, 24 — аргоноплазмової абляції.

Результати та обговорення. Ускладнення діагностичної КС: перфорація — 1 (0,08 %; 95 % ДІ 0,002—0,400) випадок, ускладнення терапевтичної КС: кровотеча 1 (0,3 %; 95 % ДІ 0,009—1,900), перфорація — 2 (0,7 %; 95 % ДІ 0,08—2,40) випадки. Інтраопераційно в обох випадках дефекти закрито металевими кліпсами з просвіту кишки за допомогою ендоскопічного кліпатора, який обертається. Призначено антибактеріальну терапію: (цефуроксим внутрішньом'язово по 1,5 г 3 рази на добу, метронідазол по 500 мг внутрішньовенно 3 рази на добу) протягом 3 діб; після виписування — супозиторії месалазину («Салофальк», Dr. Falk Pharma GmbH, Німеччина) по 500 мг 3 рази на добу протягом 2 міс. Після внутрішньопросвітного закриття перфорації товстої кишки хворих виписано зі стаціонару на 3-тю і 7-му добу післяопераційного періоду. Терміни післяопераційного спостереження становили від 13 до 21 міс. Кровотеч, септичних ускладнень, рецидивів не виявлено.

Висновки. Внутрішньопросвітне закриття ятрогенної перфорації товстої кишки після КС може бути виконано металевими кліпсами за допомогою ендоскопічного кліпатора. У післяопераційний період необхідне спостереження в хірургічному стаціонарі (постільний режим, парентеральне харчування, інфузійна, антибактеріальна, протизапальна терапія).

Ключові слова: ендоскопічна резекція слизової оболонки товстої кишки, ятрогенна перфорація товстої кишки, ендоскопічне кліпування.

 

Ятрогенная перфорация толстого кишечника. Закрытие дефекта из просвета кишки

В.А. Яковенко

Цель работы — улучшить результаты хирургического лечения больных с перфорацией толстой кишки после колоноскопии (КС) путем закрытия дефекта металлическими клипсами из просвета кишки с помощью эндоскопического клипатора.

Материалы и методы. В период 2009—2011 гг. в отделении эндоскопии и малоинвазивной хирургии медицинского центра «Универсальная клиника "Обериг"» (Киев) одним эндоскопистом выполнено 1294 диагностических КС и 293 — терапевтических. Резецировано 468 участков слизистой оболочки с неоплазиями толстого кишечника, из них 271 — по типу эндоскопической резекции слизистой оболочки (ЕMR), в том числе 4 EMR с помощью дистального колпачка и 5 ЕMR по частям; 91 — путем петлевой полипэктомии, 82 — щипцовой полипэктомии, 24 — аргоноплазменной абляции.

Результаты и обсуждение. Осложнения диагностической КС: перфорация — 1 (0,08 %; 95 % ДИ 0,002—0,400) случай, осложнения терапевтической КС: кровотечение — 1 (0,3 %; 95 % ДИ 0,009—1,900), перфорация — 2 (0,7 %; 95 % ДИ 0,08—2,40) случая. Интраоперационно в обоих случаях дефекты закрыты клипсами из просвета кишки с помощью вращающегося эндоскопического клипатора. В послеоперационный период назначена антибиотикотерапия (цефуроксим внутримышечно по 1,5 г 3 раза в сутки, метронидазол в дозе 500 мг внутривенно 3 раза в сутки) в течение 3 сут; после выписки — суппозитории с месалазином («Салофальк», Dr. Falk Pharma GmbH, Германия) по 500 мг 3 раза в сутки в течение 2 мес. После внутрипросветного закрытия перфорации толстой кишки больные были выписаны из стационара на 3-и и 7-е сутки послеоперационного периода. Сроки послеоперационного наблюдения составили от 13 до 21 мес. Кровотечения, септические осложнения, рецидивы не выявлены.

Выводы. Внутрипросветное закрытие ятрогенной перфорации толстой кишки после КС может быть выполнено металлическими клипсами с помощью эндоскопического клипатора. В послеоперационный период необходимо тщательное наблюдение в хирургическом стационаре (постельный режим, парентеральное питание, инфузионная, антибактериальная, противовоспалительная терапия).

Ключевые слова: эндоскопическая резекция слизистой оболочки толстой кишки, ятрогенная перфорация толстой кишки, эндоскопическое клипирование.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

6. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Шляхи профілактики післяопераційних ускладнень при формуванні кишкових стом

М.І. Тутченко, В.С. Андрієць, І.В. Клюзко, В.Г. Меркотан, С.Ф. Марчук

Мета роботи – профілактика парастомічних ускладнень шляхом розробки та впровадження принципів формування кишкової стоми.

Матеріали і методи. В дослідження залучено 85 пацієнтів, які лікувалися у період з 2006 до 2011 р. в Київській міській клінічній лікарні № 15. Хворих розподілено на дві групи. До основної увійшли 44 пацієнти, яким виконано формування стоми з дотриманням розроблених нами принципів (збереження адекватного кровопостачання кишки, формування співмірного отвору в передній черевній стінці, пошарова фіксація кишки, формування «хоботкової» стоми, екстраперитонеальне виведення стоми), до контрольної – 41 хворий, у якого при формуванні стоми не дотримано 1–4 з наведених принципів.

Результати та обговорення. Дотримання запропонованих нами принципів дало змогу у 97,8 % випадків уникнути ускладнень, тоді як у контрольній групі їхня частота становила 48 %. Формування «хоботкової» стоми з пошаровою фіксацією кишки до передньої черевної стінки на різних рівнях зменшує ймовірність розвитку запальних змін шкіри навколо виведеної кишки, збільшує надійність фіксації калоприймача та поліпшує якість життя пацієнта.

Висновки. Використання розроблених принципів формування кишкової стоми дало змогу зменшити частоту парастомічних ускладнень з 48 до 2,2 %. Формування «хоботкової» стоми на 26,8 % зменшує ймовірність розвитку запальних змін шкіри навколо виведеної кишки.

Ключові слова: парастомічні ускладнення, колостома, ілеостома, кишкова стома.

 

Пути профилактики послеоперационных осложнений при формировании кишечных стом

Н.И. Тутченко, В.С. Андриец, И.В. Клюзко, В.Г. Меркотан, С.Ф. Марчук

Цель работы — профилактика парастомических осложнений путем разработки и внедрения принципов формирования кишечной стомы.

Материалы и методы. В исследование включено 85 пациентов, которые лечились в период с 2006 по 2011 г. в Киевской городской клинической больнице № 15. Больных распределили на две группы. В основную группу вошли 44 пациента, которым выполнено формирование стомы с использованием разработанных нами принципов (сохранение адекватного кровоснабжения кишки, формирование соразмерного отверстия в передней брюшной стенке, послойная фиксация кишки, формирование «хоботковой» стомы, экстраперитонеальное выведение стомы), в контрольную — 41 пациент, у которого при формировании стомы были нарушены 1—4 упомянутых принципа.

Результаты и обсуждение. Использование предложенных нами принципов позволило в 97,8 % случаев избежать осложнений, в то время как в контрольной группе их частота составила 48 %. Формирование «хоботковой» стомы с послойной фиксацией кишки к передней брюшной стенке на разных уровнях уменьшает развитие воспалительных изменений кожи вокруг выведенной кишки, улучшает надежность фиксации калоприемника и повышает качество жизни пациента.

Выводы. Использование разработаных нами принципов формирования кишечной стомы позволило уменьшить количество парастомальных осложнений с 48 до 2,2 %. Формирование «хоботковой» стомы на 26,8 % уменьшает риск развития воспалительных изменений кожи вокруг выведенной кишки.

Ключевые слова: парастомические осложнения, колостома, илеостома, кишечная стома.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

7. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Ефективність герметизувальних гемостатичних засобів у резекційній хірургії печінки

О.Г. Котенко, М.С. Григорян, А.В. Гриненко, А.В. Гусєв, А.А. Коршак, А.О. Попов, Д.А. Федоров

Мета роботи — вивчити та проаналізувати результати резекцій печінки, оцінити ефективність застосування гемостатичних засобів порівняно з аргон-біполярною коагуляцією резекційної поверхні печінки.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати 1153 резекцій печінки у хворих, які перебували на лікуванні у відділі трансплантації та хірургії печінки Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України у період з 2001 до травня 2011 р. Хворим виконано різні за обсягом резекції печінки — з приводу захворювань печінки (n = 1061) і живим спорідненим донорам при трансплантації печінки (n = 92). 46 % резекцій виконано пацієнтам з онкологічними захворюваннями печінки. Хворих розподілено на дві групи. У досліджуваній групі (n = 451) для досягнення остаточного гемостазу резекційної поверхні печінки застосовано аплікацію гемостатичного засобу — фібрин-колагенової пластини «Тахокомб» (ТК) виробництва компанії Nycomed: aTakeda Company, у контрольній (n = 702) — аргон-біполярну коагуляцію резекційної поверхні печінки. Ефективність оцінювали за кількістю післяопераційних кровотеч і жовчореї з резекційної поверхні печінки.

Результати та обговорення. Середній час остаточного гемостазу в досліджуваній групі (5,6 хв) був меншим порівняно з контрольною (9,0 хв). У післяопераційний період об’єм, характер і тривалість ексудації з черевної порожнини (по дренажу) незначно відрізнялися між двома групами, проте кількість післяопераційних ускладнень (кровотеча і жовчорея з резекційної поверхні печінки) в досліджуваній була значно меншою, ніж у контрольній (5 (1,1 %) проти 43 (6,1 %) випадків).

Висновки. Використання фібрин-колагенової пластини ТК при резекціях печінки з гемостатичною та біліостатичною метою є досить ефективним і перспективним для застосування в резекційній хірургії печінки.

Ключові слова: резекція печінки, гемостаз, гемостатичні засоби, фібрин-колагенова пластина.

 

Эффективность герметизирующих гемостатических средств в резекционной хирургии печени

О.Г. Котенко, М.С. Григорян, А.В. Гриненко, А.В. Гусев, А.А. Коршак, А.О. Попов, Д.А. Федоров

Цель работы — изучить и проанализировать результаты резекций печени, оценить эффективность применения гемостатических средств по сравнению с аргон-биполярной коагуляцией резекционной поверхности печени.

Материалы и методы. Проанализированы результаты 1153 резекций печени у больных, находившихся на лечении в отделе трансплантации и хирургии печени Национального института хирургии и трансплантологии им. А.А. Шалимова НАМН Украины в период с 2001 по май 2011 г. Больным были выполнены различные по объему резекции печени — по поводу заболеваний печени (n = 1061) и живым родственным донорам при трансплантации печени (n = 92), 46 % резекций проведено пациентам с онкологическими заболеваниями печени. Больные были распределены на две группы. В основной группе (n = 451) для достижения окончательного гемостаза резекционной поверхности печени применена аппликация гемостатического средства — фибрин-коллагеновой пластины «Тахокомб» (ТК) производства компании Nycomed: aTakeda Company, в контрольной (n = 702) — аргон-биполярная коагуляция резекционной поверхности печени. Эффективность оценивали по количеству послеоперационных кровотечений и желчеистечений из резекционной поверхности печени.

Результаты и обсуждение. Среднее время окончательного гемостаза в основной группе (5,6 мин) было меньшим по сравнению с контрольной группой (9,0 мин). В послеоперационный период объем, характер и длительность экссудации из брюшной полости (по дренажам) незначительно отличались между группами, однако количество послеоперационных осложнений (послеоперационное кровотечение и желчеистечение из резекционной поверхности печени) в основной группе было значительно меньшим, чем в контрольной, — 5 (1,1 %) случаев по сравнению с 43 (6,1 %).

Выводы. Использование фибрин-коллагеновой пластины ТК при резекциях печени с гемостатической и билиостатической целью является достаточно эффективным и перспективным для применения в резекционной хирургии печени.

Ключевые слова: резекция печени, гемостаз, гемостатические средства, фибрин-коллагеновая пластина.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

8. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Оцінка якості життя за шкалою CIVIQ2 хворих на варикотромбофлебіт після різних варіантів лікування в динаміці трирічного періоду

В.Г. Мішалов, Л.Ю. Маркулан, С.В. Бейчук, Д.С. Миргородський

Мета роботи — провести порівняльну оцінку результатів консервативного і хірургічного лікування варикотромбофлебіту (ВТФ) на підставі 3-річного моніторингу якості життя (ЯЖ) хворих.

Матеріали і методи. На базі Олександрівської клінічної лікарні м. Києва у період з 2001 до 2010 р. обстежено 362 хворих з ВТФ: 224 (61,9 %) жінки і 138 (38,1 %) чоловіків віком від 19 до 73 років, середній вік — (47,01 ± 0, 71) року. Консервативне лікування проведене 79 хворим (група КЛ), хірургічне радикальне — 211 (група ХЛ-Р), паліативне — 72 (група ХЛ-П). Для консервативної терапії, а також у післяопераційний період та після виписки зі стаціонару застосовували антикоагулянти, еластичний трикотаж, нестероїдні протизапальні препарати, венотоніки («Детралекс», Servier). Радикальна флебектомія включала кросектомію (КЕ), перев’язку недостатніх перфорантних вен (ПП), флебектомію приток, стрипінг. У групі ХЛ-П виконували лише КЕ у 43 хворих, у поєднанні з тромбектомією — у 22, у поєднанні з ПП — у 7. Тяжкість венозної дисфункції оцінювали за шкалою VSS, ЯЖ — за шкалою CIVIQ2. Порівняльний аналіз результатів лікування проводили протягом 3 років.

Результати та обговорення. Показники ЯЖ у групі ХЛ-Р уже через 3 міс були достовірно кращими порівняно з іншими групами і вихідними величинами. Між групами КЛ і ХЛ-П достовірних відмінностей не виявлено. Через 3 роки в групі ХЛ-Р ЯЖ поліпшилася в 4,25 разу проти 1,62 разу в групі ХЛ-П і 1,52 разу в групі КЛ (p < 0,05). Поліпшення ЯЖ у групі ХЛ-Р виявлено за всіма категоріями шкали та асоціювалося зі зниженням тяжкості венозної дисфункції за шкалою VSS.

Висновки. Активна хірургічна тактика у хворих ВТФ із застосуванням радикальної флебектомії асоціюється з вірогідно кращими показниками ЯЖ, пов’язаної із захворюванням (за шкалою CIVIQ2), у всі контрольні строки порівняно з іншими методами лікування за рахунок зменшення значущості больового і психологічного чинників, поліпшення фізичної активності та соціальної адаптації: через 2 і 3 роки загальний показник обмеження ЯЖ був в 1,5 і 2,1 разу меншим порівняно з іншими групами і в 3,6 і 4,1 разу — порівняно з вихідним.

Ключові слова: гострий варикотромбофлебіт, шкала CIVIQ2, шкала VSS, якість життя.

 

Оценка качества жизни по шкале CIVIQ2 больных варикотромбофлебитом после разных вариантов лечения в динамике трехлетнего периода

В.Г. Мишалов, Л.Ю. Маркулан, С.В. Бейчук, Д.С. Миргородский

Цель работы — провести сравнительную оценку результатов консервативного и хирургического лечения варикотромбофлебита (ВТФ) на основании 3-летнего мониторинга качества жизни (КЖ) больных.

Материалы и методы. На базе Александровской клинической больницы г. Киева в период с 2001 по 2010 г. обследовано 362 больных с ВТФ: 224 (61,9 %) женщины и 138 (38,1 %) мужчин в возрасте от 19 до 73 лет, средний возраст — (47,01 ± 0,71) года. Консервативное лечение проведено 79 больным (группа КЛ), хирургическое радикальное — 211 (группа ХЛ-Р), паллиативное — 72 (группа ХЛ-П). Для консервативной терапии, а также в послеоперационный период и после выписки из стационара применяли антикоагулянты, эластический трикотаж, нестероидные противовоспалительные препараты, венотоники («Детралекс», Servier). Радикальная флебэктомия включала кроссэктомию (КЭ), перевязку недостаточных перфорантных вен (ПП), флебэктомию притоков, стриппинг. В группе ХЛ-П выполнили только КЭ у 43 больных, в сочетании с тромбэктомией — у 22, в сочетании с ПП — у 7. Тяжесть венозной дисфункции оценивали по шкале VSS, КЖ — по шкале CIVIQ2. Сравнительный анализ результатов лечения проводили в течение трех лет.

Результаты и обсуждение. Показатели КЖ в группе ХЛ-Р уже через 3 мес были достоверно лучшими по сравнению с другими группами и исходными величинами. Между группами КЛ и ХЛ-П достоверных различий не выявлено. Через 3 года в группе ХЛ-Р КЖ повысилось в 4,25 раза по сравнению с 1,62 раза в группе ХЛ-П и 1,52 раза в группе КЛ (p < 0,05). Улучшение КЖ в группе ХЛ-Р выявлено по всем категориям шкалы и ассоциировалось со снижением тяжести венозной дисфункции по шкале VSS.

Выводы. Активная хирургическая тактика у больных ВТФ с применением радикальной флебэктомии ассоциируется с достоверно лучшими показателями КЖ, связанного с болезнью (по шкале CIVIQ2), во все контрольные сроки по сравнению с другими методами лечения за счет уменьшения значимости болевого и психологического факторов, улучшения физической активности и социальной адаптации: через 2 и 3 года общий показатель ограничения КЖ был в 1,5 и 2,1 раза меньшим по сравнению с другими групами и в 3,6 и 4,1 раза — по сравнению с исходным.

Ключевые слова: острый варикотромбофлебит, шкала CIVIQ2, шкала VSS, качество жизни.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

9. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Комплексне лікування периферичної вестибулярної дисфункції у хворих на цукровий діабет

Ю.В. Дєєва

Мета роботи — розробити оптимальну тактику лікування периферичної вестибулярної дисфункції та сенсоневральної приглухуватості у хворих на цукровий діабет.

Матеріали і методи. У ЛОР-відділеннях Олександрівської клінічної лікарні м. Києва й Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України у період з 2004 до 2011 р. перебували на лікуванні 466 пацієнтів (294 жінки і 172 чоловіки) із цукровим діабетом, які мали порушення вестибулярної функції. Пацієнтів було розподілено на дві групи. До першої ввійшли 115 хворих з периферичним кохлеовестибулярним синдромом, яких проліковано за запропонованою нами методикою із введенням стовбурових клітин та внутрішньовенним введенням вазоактивних препаратів і препаратів янтарної кислоти. Другу групу становив 351 хворий із центральним вестибулярним синдромом. Пацієнти цієї групи отримували денні транквілізатори та виконували вестибулярну гімнастику.

Результати та обговорення. За результатами стабілографії поліпшення вестибулярної функції відзначено у 96 (83 %) хворих основної групи і у 172 (49 %) — контрольної, поліпшення слуху — у 77 (67 %) та 133 (38 %) хворих відповідно. Лікування сенсоневральної приглухуватості комплексним методом сприяло значному відновленню слухової функції у 45 (39,1 %) випадках, помірному — у 49 (42,6 %). Відсутність ефекту виявлено в 21 (17,5 %) випадку (за даними аудіо- і вестибулометрії). Результати клінічного обстеження свідчили про позитивні зміни слухової і вестибулярної функції у пацієнтів, яким проводили комплексне лікування.

Висновки. Використання запропонованого комплексного методу із введенням стовбурових клітин та внутрішньовенним введенням вазоактивних препаратів і препаратів янтарної кислоти у 86,7 % випадків позитивно вплинуло на відновлення слухової та вестибулярної функції, зменшило вірогідність прогресування захворювання, сприяло поліпшенню або відновленню слухової та вестибулярної функції, зменшило необхідність у повторних госпіталізаціях хворих.

Ключові слова: периферична вестибулярна дисфункція, сенсоневральна приглухуватість, цукровий діабет.

 

Комплексное лечение периферической вестибулярной дисфункции у больных сахарным диабетом

Ю.В. Деева

Цель работы — разработать оптимальную тактику лечения периферической вестибулярной дисфункции и сенсоневральной тугоухости у больных сахарным диабетом.

Материалы и методы. В ЛОР-отделениях Александровской клинической больницы г. Киева и Института эндокринологии и обмена веществ им. В.П. Комиссаренко НАМН Украины в период с 2004 по 2011 г. находились на лечении 466 пациентов (294 женщины и 172 мужчины) с сахарным диабетом, имевших нарушения вестибулярной функции. Пациенты были распределены на две группы. В первую вошли 115 больных с периферическим кохлеовестибулярным синдромом, которые были пролечены по предложенной нами методике с введением стволовых клеток и внутривенным введением вазоактивных препаратов и препаратов янтарной кислоты. Вторую группу составил 351 больной с центральным вестибулярным синдромом. Пациенты этой группы получали дневные транквилизаторы и выполняли вестибулярную гимнастику.

Результаты и обсуждение. По результатам стабилографии улучшение вестибулярной функции отмечено у 96 (83 %) больных основной группы и у 172 (49 %) — контрольной, улучшение слуха — у 77 (67 %) и 133 (38 %) больных соответственно. Лечение сенсоневральной тугоухости комплексным методом способствовало значительному восстановлению слуховой функции в 45 (39,1 %) случаев, умеренному — в 49 (42,6 %). Отсутствие эффекта обнаружено в 21 (17,5 %) случае (по данным аудио-и вестибулометрии). Результаты клинического обследования свидетельствовали о позитивных изменениях слуховой и вестибулярной функции у пациентов, которым проводили комплексное лечение.

Выводы. Применение предложенного комплексного метода с введением стволовых клеток и внутривенным введением вазоактивных препаратов и препаратов янтарной кислоты в 86,7 % случаев положительно повлияло на восстановление слуховой и вестибулярной функции, снизило вероятность прогрессирования заболевания, способствовало улучшению или восстановлению слуховой и вестибулярной функции, уменьшило необходимость в повторных госпитализациях больных.

Ключевые слова: периферическая вестибулярная дисфункция, сенсоневральная тугоухость, сахарный диабет.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

10. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Результати хірургічного лікування синдрому хребтової артерії у хворих з екстравазальною компресією в сегменті V1—V2

В.Г. Мішалов, В.А. Черняк, В.В. Сулік, С.В. Дибкалюк, В.Ю. Зоргач, Р.В. Сулік

Мета роботи — порівняти ефективність хірургічного та консервативного методів лікування синдрому хребтової артерії (СХА) у хворих з екстравазальною компресією хребтової артерії (ЕКХА) в сегменті V1—V2 залежно від ступеня компресії в безпосередній та віддалений період.

Матеріали і методи. В дослідженні взяли участь 250 хворих із СХА компресійного генезу, які перебували на обстеженні та лікуванні у відділенні серцево-судинної хірургії Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, клініці судинної хірургії Головного військового клінічного госпіталю МО України у 2007—2011 рр. Хірургічне лікування проведено 150 особам з вертеброгенним СХА компресійного генезу (основна група). Решта хворих з аналогічними клініко-інструментальними даними отримували традиційну медикаментозну терапію (група контролю). Вік пацієнтів становив від 23 до 65 років, середній — (47,3 ± 6,7) року. Жінок було 129 (51,6 %), чоловіків — 121 (48,4 %). За даними допплерографії з
позиційними пробами за ступенем компресії хворі були розподілені таким чином — ізольована компресія з середнім (патерн А), субтотальним (патерн В) і тотальним (патерн С) ступенем компресії хребтової артерії (ХА); двобічна середня (патерн D) і субтотальна (патерн G); поєднана середня з субтотальною (патерн Е) і тотальною (патерн F) компресією ХА.

Результати та обговорення. Розроблена програма хірургічного лікування достовірно підвищила ефективність лікування патологічної ЕКХА. Частота безпосередніх позитивних результатів (добрих та задовільних) зросла до 92,6 проти 52,0 % у групі контролю, віддалених позитивних — до 84,0 % проти 48,7 % у групі контролю (p < 0,05).

Висновки. Хірургічного втручання потребують хворі, віднесені до допплерографічних патернів Е, F, G та патернів A, B, C, D — у разі середньої чи високої нестабільності кровоплину в ХА і/або наявності у хворого низького чи критичного цереброваскулярного резерву та при всіх виділених нами патернах з проявами хронічної недостатності мозкового кровообігу II—III стадії. Виконання односторонньої та етапної двосторонньої декомпресії ХА в сегменті V1—V2 забезпечує швидке і безпечне відновлення кровоплину в компроментованій артерії. Хірургічне лікування при патологічній ЕКХА підвищило ефективність лікування відносно групи контролю на 40,6 % (p < 0,05) в безпосередній та на 35,3 % — у віддалений період.

Ключові слова: синдром хребтової артерії, екстравазальна компресія, хірургічне лікування, консервативне лікування.

 

Результаты хирургического лечения синдрома позвоночной артерии у больных с экстравазальной компрессией в сегменте V1—V2

В.Г. Мишалов, В.А. Черняк, В.В. Сулик, С.В. Дыбкалюк, В.Ю. Зоргач, Р.В. Сулик

Цель работы — сравнить эффективность хирургического и консервативного методов лечения синдрома позвоночной артерии (СПА) у больных с экстравазальной компрессией позвоночной артерии (ЭКПА) в сегменте V1—V2 в зависимости от степени компрессии в непосредственный и отдаленный период.

Материалы и методы. В исследовании приняли участие 250 больных с СПА компрессионного генеза, находившихся на обследовании и лечении в 2007—2011 гг. в отделении сердечно-сосудистой хирургии Александровской клинической больницы г. Киева, клинике сосудистой хирургии Главного военного клинического госпиталя МО Украины. Хирургическое лечение проведено 150 лицам с вертеброгенным СПА компрессионного генеза (основная группа). Остальные с аналогичными клинико-инструментальными данными получали традиционную медикаментозную терапию (группа контроля). Возраст пациентов составлял от 23 до 65 лет, средний — (47,3 ± 6,7) года. Женщин было 129 (51,6 %), мужчин — 121 (48,4 %). По данным допплерографии с позиционными пробами по степени компрессии больные были распределены следующим образом: изолированная компрессия со средней (паттерн А), субтотальной (паттерн В) и тотальной (паттерн С) степенью компрессии позвоночной артерии (ПА); двусторонняя средняя (паттерн D) и субтотальная (паттерн G); сочетание средней и субтотальной (паттерн Е) и тотальной (паттерн F) компрессии ПА.

Результаты и обсуждение. Разработанная программа хирургического лечения достоверно повысила эффективность лечения патологической ЭКПА. Частота непосредственных положительных результатов (хороших и удовлетворительных) возросла до 92,6 по сравнению с 52,0 % в группе контроля, отдаленных положительных — до 84,0 по сравнению с 48,7 % в группе контроля.

Выводы. Хирургического вмешательства требуют больные, отнесенные к допплерографическим паттернам Е, F, G и к A, B, C, D в случае средней или высокой нестабильности кровотока по ПА и/или наличия у больного низкого или критического цереброваскулярного резерва и при всех выделенных нами паттернах с проявлениями хронической недостаточности мозгового кровообращения II—III стадии. Выполнение односторонней и этапной двусторонней декомпрессии ПА в сегменте V1—V2 обеспечивает быстрое и безопасное восстановление кровотока по компрометированной артерии. Хирургическое лечение при патологической ЭКПА повысило эффективность лечения относительно группы контроля на 40,6 % (p < 0,05) в непосредственный и на 35,3 % — в отдаленный период.

Ключевые слова: синдром позвоночной артерии, экстравазальная компрессия, хирургическое лечение, консервативное лечение.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

11. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Роль інтубаційної декомпресії, санації та гастроентеросорбції у профілактиці неспроможності швів кишкових анастомозів

Е.К. Агаєв

Мета роботи — вивчення ролі інтубаційної декомпресії, санації і гастроентеросорбції у профілактиці неспроможності швів анастомозу у хворих з невідкладною та екстреною резекцією кишечнику.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 576 хворих, прооперованих в екстреному і невідкладному порядку з приводу ускладнених форм ракової пухлини кишечнику, гострої кишкової непрохідності різної етіології, поширеного перитоніту, відкритих і закритих ушкоджень кишечнику, тромбозу і тромбоемболії мезентеріальных судин. 332 пацієнти склали основну групу (ОГ) і 244 — групу порівняння (ГП). Хворим ОГ, крім інших методів лікування, проведено інтубаційну декомпресію, санацію і гастроентеросорбцію.

Результати та обговорення. При вивченні частоти ускладнень і динаміки деяких показників післяопераційного періоду з’ясувалося, що неспроможність швів кишкових анастомозів у хворих ОГ спостерігалася у 8, а в ГП — у 17 випадках. Відновлення кишкової перистальтики відзначено на 2-гу—5-ту добу після операції (в середньому на (2,92 ± 0,08) доби), а у хворих ГП — на 3-тю—6-ту (в середньому на (4,31 ± 0,12) доби). Лейкоцитарний індекс інтоксикації та інші показники токсичності плазми крові у хворих ОГ нормалізувалися швидше, ніж у хворих ГП.

Висновки. Для профілактики неспроможності швів кишкових анастомозів у хворих з невідкладною резекцією кишечнику, разом з проведенням комплексних лікувальних заходів, доцільно застосовувати інтубаційну декомпресію, санацію і гастроентеросорбцію. Це дало змогу знизити частоту неспроможності швів кишкових анастомозів на 12,1 % (р < 0,001), у більш ранні терміни відновити кишкову перистальтику після операції, нормалізувати лейкоцитарний індекс інтоксикації і зменшити токсичність плазми крові у хворих ОГ порівняно з хворими ГП.

Ключові слова: кишкова непрохідність, інтубація кишечнику, гастроентеросорбція, неспроможність швів кишкових анастомозів.

 

Роль интубационной декомпрессии, санации и гастроэнтеросорбции в профилактике несостоятельности швов кишечных анастомозов

Э.К. Агаев

Цель работы — изучение роли интубационной декомпрессии, санации и гастроэнтеросорбции в профилактике несостоятельности швов анастомоза у больных с неотложной и экстренной резекцией кишечника.

Материалы и методы. Проанализированы результаты хирургического лечения 576 больных, прооперированных в экстренном и неотложном порядке по поводу осложненных форм раковой опухоли кишечника, острой кишечной непроходимости разной этиологии, распространенного перитонита, открытых и закрытых повреждений кишечника, тромбоза и тромбоэмболии мезентериальных сосудов. 332 пациента составили основную группу (ОГ) и 244 — группу сравнения (ГС). Больным ОГ, наряду с другими методами лечения, проведена интубационная декомпрессия, санация и гастроэнтеросорбция.

Результаты и обсуждение. При изучении частоты осложнений и динамики некоторых показателей послеоперационного периода выяснилось, что несостоятельность швов кишечных анастомозов у больных ОГ наблюдалась в 8, а в ГС — в 17 случаях. Восстановление кишечной перистальтики отмечено на 2—5-е сутки после операции (в среднем на (2,92 ± 0,08) сутки), а у больных ГС — на 3-и—6-е (в среднем на (4,31 ± 0,12) сутки). Лейкоцитарный индекс интоксикации и другие показатели токсичности плазмы крови у больных ОГ нормализовались быстрее, чем у больных ГС.

Выводы. Для профилактики несостоятельности швов кишечных анастомозов у больных с неотложной резекцией кишечника, наряду с проведением комплексных лечебных мероприятий, целесообразно применение интубационной декомпрессии, санации и гастроэнтеросорбции. Это позволило снизить частоту несостоятельности швов кишечных анастомозов на 12,1 % (р < 0,001), в более ранние сроки восстановить кишечную перистальтику после операции, нормализовать лейкоцитарный индекс интоксикации и уменьшить токсичность плазмы крови у больных ОГ по сравнению с больными ГС.

Ключевые слова: кишечная непроходимость, интубация кишечника, гастроэнтеросорбция, несостоятельность швов кишечных анастомозов.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

12. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Лапароскопічна діагностика та холецистектомія у вагітних

О.І. Сопко, Р.М. Козубович, І.Л. Заря, А.В. Пироженко

Мета роботи — описати випадки успішної лапароскопічної діагностики та холецистектомії у вагітних.

Матеріали і методи. За 2009—2011 рр. у пацієнток в ІІ триместрі вагітності виконано 5 діагностичних лапароскопій з приводу типової клініки апендициту та 1 лапароскопічну холецистектомію з приводу гострого калькульозного холециститу.

Результати та обговорення. У 5 пацієнток з терміном вагітності 16—19 тиж при госпіталізації клініка гострого апендициту не викликала сумнівів, але під час лапароскопічної діагностики встановлено, що апендикс не змінений. Пацієнтку віком 32 роки з вагітністю 17 тиж госпіталізовано в ургентному порядку з клінікою гострого калькульозного холециститу, що підтверджено лабораторними та інструментальними методами дослідження. Їй виконано лапароскопічну холецистектомію з інсуфляцією СО2 в черевну порожнину на рівні 8 мм рт. ст. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Усіх пацієнтів виписано у задовільному стані.

Висновки. Описані випадки успішної лапароскопічної діагностики та лікування пацієнток з клінікою гострої хірургічної патології у ІІ триместрі вагітності свідчать про переваги цього методу над класичними методами лікування гострої хірургічної патології у вагітних.

Ключові слова: лапароскопія, вагітність, гострий апендицит, гострий калькульозний холецистит, лапароскопічна холецистектомія.

 

Лапароскопическая диагностика и холецистэктомия у беременных

А.И. Сопко, Р.М. Козубович, И.Л. Заря, А.В. Пироженко

Цель работы — описать случаи успешной лапароскопической диагностики и холецистэктомии у беременных.

Материалы и методы. За 2009—2011 гг. у пациенток во II триместре беременности выполнено 5 диагностических лапароскопий по поводу типичной клиники аппендицита и 1 лапароскопическую холецистэктомию по поводу острого калькулезного холецистита .

Результаты и обсуждение. У 5 пациенток со сроком беременности 16—19 нед при госпитализации клиника острого аппендицита не вызывала сомнений, но при лапароскопической диагностике выяснилось, что аппендикс не изменен. Пациентка в возрасте 32 лет с беременностью 17 нед поступила в ургентном порядке с клиникой острого калькулезного холецистита, что подтверждено лабораторными и инструментальными методами исследования. Ей выполнена лапароскопическая холецистэктомия с инсуфляцией СО2 в брюшную полость на уровне 88 мм рт. ст. Послеоперационный период протекал без осложнений. Все пациенты выписаны в удовлетворительном состоянии.

Выводы. Описанные случаи успешной лапароскопической диагностики и лечения пациенток с клиникой острой хирургической патологии во II триместре беременности свидетельствуют о преимуществах данного метода перед классическими методами оперативного лечения острой хирургической патологии у беременных.

Ключевые слова: лапароскопия, беременность, острый аппендицит, острый калькулезный холецистит, лапароскопическая холецистэктомия.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

13. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Малоінвазивний спосіб доступу при апендектомії

І.М. Лещишин, П.Л. Бик, О.І. Охоцька, І.Г. Криворчук, А.В. Мішалова, О.Ю. Попелянська

Запропоновано та впроваджено в практику малоінвазивний спосіб доступу при апендектомії, який відрізняється тим, що розріз шкіри виконують над верхнім краєм лонного симфізу у волосистій частині, а входження в черевну порожнину здійснюють крізь Спігелієву лінію. Описано техніку виконання операції. Показано переваги запропонованого доступу. В хірургічному відділенні Олександрівської клінічної лікарні м. Києва за період з 2009 до 2011 р. мініінвазивний доступ застосовано у 199 хворих з гострим апендицитом (жінок було 132 (66,3 %), чоловіків — 67 (33,7 %)). Отримано добрий косметичний ефект.

Ключові слова: апендектомія, MAS-технології.

 

Малоинвазивный способ доступа при аппендэктомии

И.М. Лещишин, П.Л. Бык, О.И. Охоцкая, И.Г. Криворчук, А.В. Мишалова, Е.Ю. Попелянская

Предложен и внедрен в практику новый малоинвазивный способ доступа для аппендэктомии, который отличается тем, что разрез кожи выполняют над верхним краем лонного сочленения в волосистой части, вход в брюшную полость осуществляют через Спигелиеву линию. Описана техника выполнения операции. Показаны преимущества предложенного доступа. В хирургическом отделении Александровской клинической больницы г. Киева за период с 2009 по 2011 г. малоинвазивный доступ был применен у 199 больных с острым аппендицитом (женщин — 132 (66,3 %), мужчин — 67 (33,7 %)). Получен хороший косметический эффект.

Ключевые слова: аппендэктомия, MAS-технологии.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

14. Оригінальні дослідження

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Застосування локальних клаптів і техніки пропелера при пластичному відновленні дефектів покривних тканин

С.В. Слєсаренко, П.О. Бадюл

Мета роботи — поліпшити функціональні та естетичні результати лікування постраждалих з глибокими рановими дефектами шляхом впровадження ефективної техніки пластики клаптями типу пропелер на виокремленій судинній ніжці.

Матеріали і методи. За період з 2008 до 2011 р. у клініці з метою закриття дефектів шкіри і м’яких тканин на кінцівках і тулубі прооперовано 12 пацієнтів, у яких використано шкірно-фасціальні клапті типу пропелер на перфорантах з басейну ліктьової артерії (5 випадків), торакодорзальні клапті з транспозицією за типом пропелера (2), клапоть на базі перфорантної артерії з басейну задньої великогомілкової артерії (1), латеральні надкісточкові клапті на перфорантах шкірної гілки малогомілкової артерії (4).

Результати та обговорення. В усіх випадках ранові дефекти ліквідовано. Ускладнення, пов’язані із запаленням (2 випадки) або тимчасовим венозним застоєм (4), не мали критичного характеру. Всі клапті вижили, в 3 випадках потрібно було накласти вторинний шов після видалення зони дистального крайового некрозу. Клапті, які переміщено в ділянку ранового дефекту, були подібні за структурою і забарвленням до навколишніх тканин і не змінювали контурів реципієнтної зони.

Висновки. Отримані результати свідчать про ефективність пластики клаптями типу пропелер на виокремленій судинній ніжці, особливо для закриття малих та середніх ранових дефектів на кінцівках. При застосуванні цієї методики втрачений шкірний покрив заміщується найбільш наближеним до нього за анатомічними характеристиками шляхом транспозиції клаптя з найближчої зони. Це дає змогу забезпечити відновлення функції з мінімальною естетичною шкодою і в один етап. Описана техніка застосування локальних клаптів ще не ідеальна, оскільки можуть виникнути ускладнення, притаманні пластиці клаптями. Розвиток і впровадження реконструктивно-пластичних операцій з технікою клаптів типу пропелер дасть змогу підвищити ефективність лікування постраждалих з глибокими рановими дефектами.

Ключові слова: рани, ранові дефекти, пластика, клапті типу пропелер, перфорантні клапті.

 

Применение локальных лоскутов и техники пропеллера при пластическом восстановлении дефектов покровных тканей

С.В. Слесаренко, П.А. Бадюл

Цель работы — улучшить функциональные и эстетические результаты лечения пострадавших с глубокими раневыми дефектами путем внедрения эффективной технологии пластики лоскутами типа пропеллер на выделенной сосудистой ножке.

Материалы и методы. За период с 2008 по 2011 г. в клинике с целью закрытия дефектов кожи и мягких тканей на конечностях и туловище прооперированы 12 пациентов, у которых использованы кожно-фасциальные лоскуты типа пропеллер на перфоранте из бассейна локтевой артерии (5 случаев), торакодорзальные лоскуты с транспозицией по типу пропеллера (2), лоскут на базе перфорантной артерии из бассейна задней большеберцовой артерии (1), латеральные надлодыжечные лоскуты на перфорантной кожной ветви малоберцовой артерии (4).

Результаты и обсуждение. Во всех случаях раневые дефекты были ликвидированы. Осложнения, связанные с воспалением (2 случая) или временным венозным застоем (4), не носили критического характера. Все лоскуты выжили, в 3 случаях потребовалось наложение вторичного шва после иссечения зоны дистального краевого некроза. Перемещенные в область раневого дефекта лоскуты были схожи по структуре и окраске с окружающими тканями и не изменяли контуры реципиентной зоны.

Выводы. Полученные результаты свидетельствуют об эффективности пластики лоскутами типа пропеллер на выделенной сосудистой ножке, особенно для закрытия малых и средних раневых дефектов на конечностях. При выполнении данной методики утраченный кожный покров замещают наиболее приближенным к нему по анатомическим характеристикам путем транспозиции лоскута из ближайшей зоны. Это позволяет обеспечить восстановление функции с минимальным эстетическим ущербом и в один этап. Описанная техника применения локальных лоскутов еще не идеальна, так как могут возникнуть осложнения, присущие лоскутной пластике. Развитие и внедрение реконструктивно-пластических операций с техникой лоскутов типа пропеллер позволит повысить эффективность лечения пострадавших с глубокими раневыми дефектами.

Ключевые слова: раны, раневые дефекты, пластика, лоскуты типа пропеллер, перфорантные лоскуты.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

15. Огляди

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Низькомолекулярні гепарини в комплексній профілактиці тромбоемболічних ускладнень у хворих хірургічного профілю (огляд вітчизняних і зарубіжних методичних рекомендацій)

В.Г. Мішалов, Н.Ю. Літвінова

В огляді викладено основні принципи профілактики тромбоемболічних ускладнень у хворих хірургічного профілю з допомогою низькомолекулярних гепаринів на основі сучасних вітчизняних та зарубіжних консенсусів і рекомендацій. Наведено схеми профілактики для хворих стаціонарів різної спеціалізації.

Ключові слова: профілактика тромбоемболічних ускладнень, рекомендації. низькомолекулярні гепарини, хірургічний стаціонар.

 

Низкомолекулярные гепарины в комплексной профилактике тромбоэмболических осложнений у больных хирургического профиля (обзор отечественных и зарубежных методических рекомендаций)

В.Г. Мишалов, Н.Ю. Литвинова

В обзоре представлены основные принципы профилактики тромбоэмболических осложнений у больных хирургического профиля с применением низкомолекулярных гепаринов на основании современных отечественных и зарубежных консенсусов и рекомендаций. Приведены схемы профилактики для больных стационаров различной специализации.

Ключевые слова: профилактика тромбоэмболических осложнений, рекомендации, низкомолекулярные гепарины, хирургический стационар.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

16. Огляди

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Ботулотоксин: нові стратегії в лікуванні та профілактиці гіпертрофічних і келоїдних рубців

М.С. Старцева

Ботулотоксин успішно застосовують для зменшення м’язових скорочень у ділянці обличчя з метою естетичної корекції зморщок та в інших ділянках при лікуванні неврологічних та м’язових захворювань. Аналіз літератури свідчить про позитивні результати використання ботулотоксину для лікування та профілактики окремих видів рубців. Висунуто теорії щодо патофізіологічних механізмів його впливу на процес утворення та формування рубця. Для розуміння ролі та впливу ботулотоксину на процеси рубцеутворення необхідно провести експериментальні дослідження in vitro і рандомізовані дослідження пацієнтів, які мають гіпертрофічні та келоїдні рубці.

Ключові слова: ботулотоксин, гіпертрофічні та келоїдні рубці, лікування.

 

Ботулотоксин: новые стратегии в лечении и профилактике гипертрофических и келоидных рубцов

М.С. Старцева

Ботулотоксин успешно используют для уменьшения мышечных сокращений в области лица с целью эстетической коррекции морщин и в других областях при лечении неврологических и мышечных заболеваний. Анализ литературы свидетельствует о положительных результатах при использовании ботулотоксина для лечения отдельных видов рубцов. Выдвинуты теории относительно патофизиологических механизмов его влияния на процесс образования и формирования рубца. Для понимания роли и влияния ботулотоксина на процессы рубцеобразования необходимо провести экспериментальные исследования in vitro и рандомизированные исследования пациентов, имеющих гипертрофические и келоидные рубцы.

Ключевые слова: ботулотоксин, гипертрофические и келоидные рубцы, лечение.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

17. МЕДИЧНА ОСВІТА

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Роль семінарських занять у медичній післядипломній освіті

І.М. Хоменко, В.М. Михальчук, С.В. Видиборець, О.В. Сергієнко

Висвітлено роль семінарських занять у системі медичної післядипломної освіти і важливість дистанційного контролю базових знань.

Ключові слова: післядипломна освіта, семінар, дистанційний контроль.

 

Роль семинарских занятий в медицинском последипломном образовании

И.М. Хоменко, В.Н. Михальчук, С.В. Выдыборец, А.В. Сергиенко

Освещена роль семинарских занятий в системе медицинского последипломного образования и важность дистанционного контроля базовых знаний.

Ключевые слова: последипломное образование, семинар, дистанционный контроль.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

18. Ювілеї

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

До 75-річчя Анатолія Васильовича Макарова

2 січня 2012 року виповнилося 75 років від дня народження та 52 роки трудової діяльності Анатолія Васильовича Макарова — видатного вченого, хірурга, педагога, заслуженого лікаря України, двічі лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, голови правління Асоціації торакальних хірургів України, професора кафедри торакальної хірургії та пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

 


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

19. Ювілеї

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

До 70-річчя Анатолія Павловича Радзіховського

20 лютого виповнилося 70 років від дня народження відомого хірурга, вченого, заслуженого діяча науки і техніки України, заслуженого художника України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, академіка Української АН, доктора медичних наук, професора Анатолія Павловича Радзіховського.

 


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

20. Ювілеї

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

До ювілею Ігоря Гука

Щиро вітаємо пана Ігоря Гука, доктора медицини, громадського діяча, професора Віденського медичного університету, дійсного члена Австрійського товариства хірургів, Австрійського товариства ангіологів, Австрійського товариства судинних хірургів, іноземного члена Національної академії наук України, почесного професора Львівського медичного університету, відповідального секретаря Українського лікарського товариства Австрії з ювілеєм!

 


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

21. Передова стаття

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Хирургическая патология аорты: классификация, болезни аортального клапана, аневризмы, неспецифический аортоартериит

Д.Д. Зербино

В 1960 г. была опубликована на русском языке небольшая книга (88 с.) М.Е. Де Бекея, Д.А. Кули, Е.С. Кроуфорда, Д.С. Морриса «Хирургия аорты и крупных периферических артерий» , где был изложен опыт 2732 операций, среди них около 1000 на аорте! Так началась новая эра в хирургии.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

22. Особистості

 


Notice: Undefined index: pict in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 74

Михаил Михайлович Дитерихс: неповторимый образ в хирургии

Выдающийся украинский и российский хирург, ученый, изобретатель, талантливый историк медицины Михаил Михайлович Дитерихс (10 ноября 1871 г. — 12 января 1941 г.) родился в Одессе в семье инженера.


Notice: Undefined variable: lang_long in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/svizhij_nomer.php on line 190

Новини

Авторизація



Notice: Undefined variable: err in /home/vitapol/surgukraine.vitapol.com.ua/blocks/news.php on line 51





Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»